|
| |
 |
|
 |
|
“ПРОЕКТИ, ЯКІ МИ НАМАГАЄМОСЯ РЕАЛІЗУВАТИ В МІСТІ, ПОВИННІ БУТИ НА СПІЛЬНИХ ЗУСИЛЛЯХ ВЛАДИ Й УЖГОРОДЦІВ”
Днями міський голова Сергій Ратушняк дав коментарі стосовно ситуації у країні й місті. |
|
 |
Додано 27.07.2007
|
|
|
Про основні причини безладу
— Перший і стратегічний аспект: у нашій державі влада на місцях зобов’язана зробити все, чого від неї вимагають, а ось мешканці за це платити не зобов’язані. За такої схеми нормальної держави в нас ніколи не буде. Другий аспект: центральна влада в нас “добра”, вона декларує підвищення соціальних благ, лише з самих пропозицій президента реалізувати обіцянки можна тільки якщо... долучити бюджет Швейцарії до бюджету України. Проте нам на місця спускають директиви: виконувати обіцяне зверху за рахунок місцевих бюджетів, створених органами місцевого самоврядування, з яких практично і складається Україна.
Так ось, повертаючись до першого аспекту: населення Ужгорода платить тільки 25 відсотків за вивезення сміття. Виникає питання: чи припустимо, скажімо, в сусідній Угорщині, Австрії або Швейцарії (куди ми так поспішаємо й так впираємося в того паровоза, який має тягнути нас до Європи) не сплачувати за вивезення сміття? Якщо у магазині ви недоплачуєте 75 відсотків ціни за кілограм ковбаси, чи отримаєте ви цей кілограм ковбаси? Її вам ніхто не продасть. Але, як з’ясовується, за воду, тепло, прибирання сміття можна сплатити тільки 25 відсотків. А за що тоді купувати нову техніку, контейнери для вивезення того ж сміття? Хоча ми таки змогли придбати для міста нову сміттєзбиральну техніку й вклали у це понад 3 млн. гривень, а невдовзі група бізнесменів, яку я зібрав, закупить нові контейнери за ціною одного близько 400 євро. Тисяча контейнерів коштуватимуть 400 тис. євро, або 3 млн. грн., у міському бюджеті коштів на це немає.
Чи передбачив законодавець у бюджеті хоча б одну гривню на утримання сміттєсховища, чи залишає нам хоча б 40 % зі 100 % тих, які ми збираємо? Не залишає. За перше півріччя ми перевиконали на 10 млн. грн. надходження до місцевого бюджету. Куди ми перерозподілили ці кошти: на найбільш складні позиції в місті, сміття і дороги? Ні. На ті директиви, які пообіцяли парламент і уряд — на підвищення бюджетникам заробітної плати тощо, а потім урядовою телеграмою повідомили, що це підвищення проводитиметься за рахунок місцевих бюджетів. Тому кошти, які були зекономлені, рішенням сесії ми перерахували на підвищення зарплат.
Місто може започаткувати власну сміттєпереробну галузь.
— Я вивчав сміттєпереробну галузь чотирьох країн, і на сьогодні ми маємо пропозиції від кількох світових компаній-монстрів, які спеціалізуються на утилізації сміття. Маючи гранди на 32 млн. євро для України, іноземці схильні розташувати підприємство з переробки сміття в Ужгороді, такі заводи є в Будапешті, аж три у Відні, столиці найбільш екологічно чистої країни Європи. Я знайшов інвесторів по теплу і підписав протокол домовленостей у Парижі. Перший мікрорайон, який вони беруться стовідсотково перевести на європейські стандарти теплозабезпечення вже цьогоріч — вулиця генерала Свободи. Експертна група вже працює. Загальна вартість цього проекту понад 20 млн. євро. Маємо інвестора на будівництво аквапарку на 32 млн. євро, а також на 30 млн. євро на будівництво поблизу цегельного заводу спортивно-оздоровчого і торговельного центру. Якби нам не заважали, ми в місті мали би ще більше проектів.
На жаль, районне й обласне керівництво перешкоджають цьому, більше того, їхні сім’ї не сплачують за воду, вивезення сміття, готові “встромляти палиці в колеса” у питанні будівництва заводу для перероблення сміття: торгуватися, чия це земля, затримувати погодження документів у обласній раді, вимагати по мільйону євро за кожен проект. За таких обставин, звісно, ужгородці заводу не матимуть. Бюрократичні, фінансові, політичні проблеми не повинні перешкодити реальним проектам, затримувати їх, а за рік-два більшість проектів мають запрацювати на повну потужність. Ужгородці повинні розуміти й ставитися з повною відповідальністю: такі проекти, які ми намагаємося реалізувати в місті, повинні бути на спільних зусиллях влади й ужгородців. Зі свого боку влада буде будувати, прибирати, забезпечувати, але як нам бути, якщо населення не сплачує за отримані блага, надані послуги? А разом з населенням обласна, районна адміністрації (тільки Коритнянська сільрада боргує 1 млн. гривень за воду й відмовляється платити, а половина Ужгородського району звозить до нас сміття і гривні за це не платить) Ось тому ми й живемо в такій фізичній чистоті, яку собі створюємо і на яку заслуговуємо.
|
|
 |
|
|
|
|
|
