|
| |
 |
|
 |
|
20 травня на виконкомі розглядали проект рішення про встановлення пам'ятного знаку про геноцид вірмен Османською імперією у 1915 році |
|
 |
Додано 21.05.2015
|
|
|
Розглянувши звернення громадської організації "Спілка вірмен України" та товариства вірменської культури Закарпаття "Арарат" членам виконкому запропонували прийняти технічний проект рішення про встановлення пам’ятного знаку. Пам’ятник втім вже був встановлений 15 травня. Офіційне відкриття було приурочене до відзначення 100-ї річниці геноциду вірмен. Також на засіданні був присутній голова азербайджанського товариства Закарпаття. Він зазначив, що азербайджанці – один народ із турками, яких звинувачують у геноциді, тому вони хотіли б, щоб при встановлені такого монументу враховували і їхню думку.
Міський голова Віктор Погорелов запитав представників азербайджанського товариства чи вони проти того, щоб пам’ятний знак геноциду вірмен був встановлений в місті, на що була дана відповідь, - загалом ні, але можливо б краще, щоб він стояв десь на околиці, а не в центрі міста.
Справа в тому, що там де наразі розміщено пам’ятний знак, раніше було дано дозвіл для будівництва православної церкви, а згодом самі вірмени домовилися зі священиками про встановлення пам’ятного знаку.
Дискусія по цьому проекту рішення продовжилася вже серед членів виконкому. Під час першого голосування не вистачило голосів для затвердження рішення, після чого постало питання навіть про демонтаж вже встановленого пам’ятника.
Міський голова Віктор Погорєлов, секретар ради Богдан Андріїв навели аргументи, що в Ужгороді, де живуть представники десятків національностей і релігій, де завжди панували толерантність і взаєморозуміння, неприпустимо дати привід для конфлікту щодо пам’яті загиблих.
У 2010 році сесія міської ради прийняла рішення про визнання геноциду вірмен. Тоді, вже 100 років тому, загинуло більше мільйона людей. А минулого року на Майдані першим загинув вірменин за краще майбутнє України.
Міський голова Віктор Погорєлов кілька разів звернувся до представників азербайджанського товариства з пропозицією, якщо вони хочуть щось встановити чи зробити для культури свого народу в Ужгороді – звертатися до міської влади і запевнив, що все для цього буде зроблено. Після тривалого обговорення питання знову винесли на голосування членів виконкому, і цього разу його нарешті погодили.
|
|
 |
|
|
|
|
|
