|
Публічна дискусія у прямому ефірі телеканалу “Тиса” між першим заступником очільника Закарпатської ОДА Іваном Балогою та заступником міського голови Ужгорода Володимиром Химинцем таки відбулася. І хоча суперечностей між сторонами-антагоністами після неї навряд чи поменшало, все ж позитив такого кроку очевидний. Принаймні він демонструє відкритість і хоч якусь готовність до діалогу. До речі, за лічені хвилини до початку передачі у студії з’явився і мер Сергій Ратушняк, спростувавши тим самим чутки про свій виїзд за кордон та заодно добряче ускладнивши “фронт оборони” Івану Балозі.
Позиція Володимира Хи- минця була явно аргументованіша конкретикою. У відповідь на загальні фрази Івана Івановича про те, що причиною деякої напруженості в стосунках ужгородської влади та керівництва області є “різний погляд на ті чи інші речі в окремо взятому місті”, та запевнення в готовності до дискусії Володимир Васильович показав глядачам діаграми, на яких фіксувалося (за даними обласних колегії фінуправління, податкової адміністрації та статистики), скільки всього податків сплатили відповідно Ужгород і Мукачево та скільки використали. Виявляється, ужгородці минулоріч відрахували 345 млн. грн., із них 207 мільйонів використали, а решту 138 млн., начебто відповідно до формульного розрахунку на 1 особу, забрала держава, щоб потім повертати субвенціями. Мукачівці ж зібрали 124 млн. грн., використавши при цьому 172 млн. І, як не дивно, здавалося б, єдина загальноукраїнська формула Мукачеву з його 82 тисячами мешканців забезпечила по 2100 грн. на людину, а Ужгороду — всього 1800 грн., хоч заробляє саме він. “Зайві” 300 грн. на особу, помножені на 116 тисяч ужгородців, дали б обласному центру додаткових 40 млн. грн. на автономні котельні, вакуумні вікна для освітніх та медичних закладів й інші необхідні речі. Між тим ці гроші пішли деінде.
Але це ще квіточки. Ягідки обіцяють у 2008-му: хитрий формульний розрахунок виділяє на одного ужгородця 2000 гривень, а на мукачівця — 2700. Ужгороду заплановано стільки ж видатків, як і Мукачеву. Останнє, заробляючи 124 млн. грн., використати збирається 224 млн. “Це на 100 млн. грн. більше. За такі гроші ми могли б не лише поміняти бруківку в центральній частині міста, а й вимостити її золотом”, — кинув зопалу Володимир Химинець. І продовжив: “Коштів, які нам залишаються за формулою, вистачає на зарплати вчителям, медикам, на харчування і якісь елементарні потреби. Для вирішення ж серйозних проблем, котрі вимагають капітальних інвестицій, потрібні принаймні ті гроші, які в нас вилучаються. Вони ж у місто не повертаються. Тому якщо сьогодні бодай у цьому питанні приймемо якесь рішення, вважаю, це буде великий позитив для ужгородців”.
Утім Іван Балога сприяння у цій галузі не пообіцяв: мовляв, скільки в кого вилучати — вирішує Верховна Рада. І хоч Володимир Васильович уточнив: ідеться про те, що відрахування до бюджетів різних рівнів повертаються на Закарпаття у вигляді півторамільйонних субвенцій, які розподіляє якраз обласна рада, котра за бажання могла б забезпечити рівні витрати на одного мешканця міст-конкурентів, його аргументів не почули. На запитання Сергія Ратушняка, коли ж буде звільнено вулицю Фединця, Іван Іванович теж відповів, що “…не готовий близько 300 підприємців виганяти силовим методом”.
Десь у такому дусі і тривала дискусія: одна сторона висувала звинувачення, друга називала їх безпідставними — і навпаки. Однак одну конкретну обіцянку заступник мера від заступника губернатора таки вирвав. Коли Володимир Химинець поцікавився в опонента, чи буде його добра воля на те, аби радгосп-завод “Ужгородський” передав 200 га своїх земель, що не використовуються за призначенням, для розподілу понад трьом тисячам ужгородців, котрі стоять у черзі за ділянками (бо 300 сімей наділи там отримали, але потім надійшов прокурорський припис призупинити рішення сесії, і радгосп-завод нібито відкликав своє погодження на передачу), Іван Балога запевнив: “Я готовий до цього, якщо ужгородська влада ділитиме землю прозоро, згідно з журнальними записами”. Якою ж буде реальна підтримка керманичів області в цьому питанні — покаже час.
|
|
