|
Потрапити на зустріч до міського голови Віктора Погорєлова не так вже й просто. І не через те, що він цієї зустрічі не бажає. Просто живий ланцюг біля його кабінету не скорочується, здається, і в післяробочий час. Відтак і кореспонденту «Новин» вдалося потрапити до мера тільки близько 7 вечора. Але очікування було не даремним...
Вікторе Володимировичу, фактично одразу з обранням вас на посаду міського голови ви ініціювали п’ятничні об’їзди міста. Скажіть, чи бачите вже якусь реальну користь від цього?
— Ужгород – не таке вже й маленьке місто. Принаймні пішки його так одразу і не пройдеш. Та й не тягати ж по обласному центру всю команду – надто багато часу витрачатиметься. Тому і користуємося мікроавтобусом – для більшої оперативності та дієвості об’їздів. Саме цим, до речі, часто дорікають мені опоненти. Мовляв, краще б інвесторів возив. Але я твердо переконаний – спочатку потрібно привести місто до ладу, а вже потім запрошувати гостей, причому на піші прогулянки.
Завдяки ж цим об’їздам вдається проконтролювати, в якому стані Ужгород є на цей момент. От, до прикладу, нещодавно для мене став неприємним відкриттям вигляд Православної набережної — вона у дуже захаращеному стані. І це притому, що 19 січня тут традиційно збираються тисячі ужгородців, аби відзначити свято Водохреща. Зрештою, ми організували комунальників, і вони, незважаючи на дощ, провели напередодні дуже серйозну роботу – очистили від чотирирічного бруду всю набережну, береги річки, встановили металічні перила на сходах. Також було проведено ревізію освітлення вулиці, обрізку гілок, які могли заважати людям тощо. Відтак сьогодні там картина зовсім інша.
Ви згадали про інвесторів. Яка ситуація нині в цій сфері? Є зацікавленість Ужгородом?
— Спочатку все ж треба привести до ладу місто. Адже коли в Ужгород приїздять люди з бажанням вкладати в нього кошти і бачать переважно зруйновану інфраструктуру, то надовго їх тут втримати не вдається. Що ж до іншого, то нині до нас повертаються ті інвестори, які вже проводили переговори з попереднім мером, але відмовилися від співпраці через погане ставлення до себе.
А куди б вони хотіли вкладати кошти?
— Йдеться передусім про різноманітні інфраструктурні проекти. Ми, зокрема, мали вже близько 19 пропозицій щодо прибирання сміття, його вивезення, сортування. Зараз вивчаємо ситуацію, історію підприємців, систему їх роботи в інших містах. Адже не готові приймати рішення спонтанно. Така робота, звісно, триватиме певний час, але до середини весни, гадаю, ми вже визначимося, з ким можемо працювати системно. Є й індивідуальні проекти — декілька представників різних компаній зацікавлені в будівництві аквапарку в місті. Так, компанія з Кореї пропонує нам свої послуги; повернулася в Ужгород і німецька фірма, яка раніше мала намір працювати з попереднім мером. Вони, до слова, прийшли з пропозицією зменшити розміри аквапарку з 19 гектарів до 5—7. Враховуючи це, а також той факт, що напрацювання у попередньої влади були саме з німецькою компанією, ми чекаємо від неї реальний проект. Таку зустріч намітили на лютий. І якщо документація готова, ми запропонуємо зменшити масштаби комплексу до тих розмірів, які реально потрібні Ужгороду.
Ще одна важлива проблема міста – сміття. І зокрема – непроста ситуація на полігоні побутових відходів у Барвінку…
— У перспективі ми плануємо організувати новий полігон. Але зробити це в короткий термін нам заважає земельне питання, зокрема тяганина з документами на оформлення земельних відносин. Тому наразі продовжуємо експлуатувати вже існуючу ділянку. Але для того, щоб її утримувати, нам потрібно вдатися до реальних кроків. На полігоні впродовж останніх років нічого не робилося для вирішення проблеми, і сміття нагромаджувалося стихійно. Це ж, у свою чергу, без відводу газів може призвести до самозаймання. А відтак — є небезпека запалення сусідньої ділянки лісу. Сьогодні проводимо низку переговорів із декількома компаніями, які утилізують цей газ. Хочемо пробурити на полігоні 25 свердловин, аби вирішити проблему.
Погано, що ми не можемо там побудувати сміттєпереробний завод. Адже є позиція обласної влади рекультивувати цей полігон — закрити його шаром грунту, зробивши відвід газів. Тобто припинити там будь-які дії до кращих часів. Власне, у світі є така практика. Використовувати ж цей полігон будемо доти, поки не запрацює новий. А це питання, сподіваюся, року.
Також ведемо переговори з підприємством, яке працює у Виноградові та Мукачеві. Єдина проблема — підвищення для населення вартості вивозу сміття. Якщо нині ціна за цю послугу – близько 5 гривень, то за нових реалій вона може підскочити до 14. Та все ж наприкінці січня ми плануємо зустрітися з керівництвом цієї фірми, і якщо знайдемо точки дотику, організуємо спільне підприємство. Тоді в Ужгороді з’являться контейнери, нові сміттєзбиральні машини та обладнання. Знайдемо ми спільну мову з цим інвестором чи з іншим, проблему зі сміттям ми повинні обов’язково вирішити.
Ще на початку вашої каденції прозвучала інформація про те, що на ужгородському цвинтарі не вистачає місць. Мовляв, працювати у звичному режимі він зможе ще тільки півроку. Як нині вирішується ця проблема?
— Нещодавно ми виїжджали туди і вивчали ситуацію. З’ясувалося, що наявної території має вистачити ще на рік. Але, звичайно, ми працюємо і над пошуком нового місця. До прикладу, біля кордону. Втім, є позиція спеціалістів дещо змінити місцерозташування цвинтаря. Тому наразі опрацьовуємо різні проекти щодо остаточного його розміщення.
Гаряча тема сьогодні — і ситуація навколо парку «Підзамок» (колишній – імені Горького). Зокрема, прозвучала заява ректора ЗакДУ Федора Ващука про те, що парк вишу ніколи не належав. То все ж таки на чиїй стороні правда?
— Є рішення сесії про те, аби передати незакінчене будівництво в парку цьому навчальному закладу. Інша річ, є акт передачі чи його нема. Але нехай з цим розбирається ЗакДУ. Ми ж хочемо привести все в парку, який дуже захаращений, до ладу. І не личить ректору порушувати такі теми. Яка зараз різниця, хто винен. Крім того, не було ж прийнято рішення про те, аби забрати парк від ЗакДУ. Нині ми вивчаємо ситуацію, аби винести питання на розгляд наступної сесії. Тому зауваження Федора Ващука… Скажімо так, некоректне.
Але все-таки, якщо парк буде повернуто місту, яким бачаться його перспективи?
— Мені шкода, що ковзанку змонтовано не в парку «Підзамок». Що зоопарк, який планував приїхати в місто, відмовився від цього, як тільки побачив, в якому стані парк. Дуже прикро, що він не розвивався впродовж останніх років. Більше переймалися Боздоським парком, а той, що в історичному центрі міста, чомусь нікого не цікавив. Зараз же ми цю ситуацію будемо виправляти. Є ідеї, як це зробити.
А як буде з автошляхами? Адже вони в нас у надто вже непривабливому вигляді.
— Справді, сьогодні маємо дуже велику проблему з дорогами. Вони розбиті, і виною тому є не лише цьогорічна зима з її різкими перепадами температур. Річ у тім, що попередня влада переймалася станом усього кількох доріг. Зрештою, ми й отримали ситуацію, коли упорядкованих вулиць в Ужгороді майже не залишилося. Сьогодні нам потрібно терміново провести реконструкцію Мукачівської, Швабської та Капушанської вулиць. Починають руйнуватися дороги на Берчені та Другетів. Що ж до другорядних вулиць, то вони взагалі знаходяться у жахливому стані. Все це наслідок того, що дороги за останні роки не утримувалися належним чином. Тому нині готуємося до термінового ремонту шляхів у зимовий період, і думаю, що через 2 тижні почнемо його.
Як мені відомо, в Ужгороді продовжується перехід на автономне опалення. Наскільки цей процес проходить безболісно?
— Перед виборами за вказівкою попереднього мера було «відрізано» декілька багатоквартирних будинків від котельні. Ми ж у терміновому порядку відновили опалення там, де це можливо було зробити. Я думаю, що вчасно втрутилися в ситуацію і зробили все, аби сотні квартир посеред зими не залишилися з холодними батареями. Ми пішли на це попри те, що ціна за теплоносії в Ужгороді є дуже високою — одна з найвищих в Україні (від центральної системи опалення відключилася величезна кількість споживачів, і за рахунок цього котельні змушені всі свої витрати перекласти на плечі тих, хто залишився).
Що стосується енергії, то перехід на автономне опалення має чимало побічних явищ. Зокрема, в багатоповерхівках стали більше користуватися електрообігрівачами, через що електричні мережі, змонтовані ще в радянські часи за старими нормативами, просто не витримують навантажень. Так само як і підстанції, які забезпечують підняття напруги в конкретному кварталі. Тому сьогодні маємо таку кількість аварій. І нам обов’язково доведеться робити висновки за наслідками цього опалювального сезону, а відтак вдатися до заміни обладнання на підстанціях, кабелів на будинках на більш потужні.
Останнім часом спостерігаємо чималі зміни у сфері освіти. Зокрема, за короткий термін змінилося чимало директорів шкіл, та й сам керівник міської освітньої галузі Петро Кіндюх не довго протримався на цій посаді перед тим, як повернувся на попереднє місце роботи. З чим пов’язана така плинність кадрів?
— Коли я йшов на вибори, більшість вчителів просили тільки про одне – змініть керівника в освіті. Причому подібне прохання вони озвучували фактично кожному кандидату. У свою першу каденцію саме я запропонував Володимиру Огарю очолити управління. Але освітянська сфера не терпить одноманітності та консерватизму. Тому з часом робота управління перестала задовольняти багатьох. Відтак, враховуючи вік начальника управління, я запропонував йому піти на пенсію. В подальшому вакантну посаду було запропоновано директору ЗОШ №5 Петру Кіндюху. Але він людина творча, воліє бути самостійним, тому через певний час попросився на свою попередню посаду директора школи.
Надалі ми робитимемо все, аби кадри, які керують у сфері освіти, були достойними. Маємо покінчити і з системою поборів. Для цього треба привести у владу задіяну молодь, яка незаангажована і має бажання щось робити, хай навіть революційне. Я думаю, що ми з цієї ситуації вийдемо достойно. Образи деяких людей, напевно, будуть. Але нам усім потрібно зрозуміти – чиновник не може навічно прилипнути до крісла. У розвинутих країнах керівник змінюється щочотири роки, а не сидить на одній посаді 15—20 років.
Вікторе Володимировичу, підсумовуючи, чи все із задуманого вдалося реалізувати?
— Навіть більше.
А можете сказати, коли Ужгород буде таким, яким ви його бачите?
— Багато говорять – от ми вибрали мера, а він уже не такий покладистий, як у минулу каденцію. Це неправда. Я такий же, яким був. Просто став більш цілеспрямованим, вимогливим. І підходи мої стали більш жорсткими. Втім, із задоволенням констатую – варто було змінити декілька начальників ЖРЕРів на молодих, як відразу почалася активна робота. Мені це приємно. Як, гадаю, і ужгородцям. Є велике задоволення і від того, що виконуємо свої обіцянки. До прикладу, нині вже 1100 квартир мають цілодобово воду. І це — за 2 місяці. За цей же період ми змогли фактично безоплатно встановити майже в 70 квартирах найбільш соціально вразливих ужгородців автономне опалення (і це притому, що за 3 роки таких квартир було всього 15!). Я впевнений, що місто буде мати аквапарк, ще один пішохідний міст, групи продовженого дня, якісні дороги. Незабаром ужгородці побачать і як площа Театральна почне набувати нового вигляду.
І насамкінець не можу не запитати: як бути з гіпсовими ведмедиками? Адже місто поділилося на два табори. Маємо тих, кому вони подобаються, і тих, хто не може дочекатися, коли Ужгород їх позбудеться.
— Сказати про те, що вони мені подобаються, не можу. Але я заборонив будь-які дії щодо цих скульптур без погодження з громадою. Тому ніякого відношення до того, що хтось перекинув чи пошкодив їх, я не маю. Питання в іншому – і скульптор, і туризмознавці пропонують мені забрати з центральної площі міста одного ведмедя, в той же час просять залишити іншого на вулиці Легоцького. Тож невдовзі плануємо зібрати худраду, яка і прийме рішення. Що ж до того, якого було встановлено на Поштовій площі, то його автор сам пропонував переселити цього «мішку» в Боздоський парк. Адже розуміє – тут йому не місце. Я ж вніс пропозицію перенести його в альпінарій, перефарбувати і обов’язково укріпити. Дав уже навіть відповідне завдання. Оновлений же ведмедик символізуватиме нульовий кілометр і, вочевидь, прикрашатиме собою вхід в альпінарій. Вже скоро ужгородці побачать, як це буде.
Людмила ОЛІЙНИК. |
|
