|
Минулого тижня "Закарпаттяобленерго" таки здійснило свої погрози та відімкнуло електрику КП "Ужгородський водоканал", кілька годин частина міста провела без води. Причина – борги. Хоч як прикро, це - ключове поняття для житлово-комунального господарства всієї держави. Скільки винен Водоканал і скільки винні йому, як живе міське водно-каналізаційне господарство і, врешті, яка вода в Ужгороді… Про це все говоримо з директором комунального підприємства "Ужгородський водоканал" Юрієм Омельяненком.
- Юрію Віталійовичу, чому цього понеділка зникла вода в кранах ужгородців?
- Попередження надходили протягом квітня і травня, та й раніше, доволі часто, але відключень вдавалося уникнути. 30 травня "Закарпаттяобленерго" мало відімкнути нас о 10-ій, тож того дня ми працювали в особливому режимі. Проте відключення тоді не сталося, а коли ми вже перейшли на звичний режим, о 13.30 живлення нам припинили. Грубо кажучи, повернули рубильник, адже щоб знеструмити наші системи, електрикам не потрібно навіть заходити на нашу територію – вони це роблять на власній підстанції. На той момент у резервуарах на різних станціях у місті ще була вода і тому частина Ужгорода практично не відчула цього відімкнення, бо вода і далі надходила з наповнених резервуарів. За цим відімкненням було спрямоване звернення до прокуратури, адже за законом електрики не можуть спричинювати відключення води в місті. Побачимо, що буде далі…
- Причина відімкнення – борги. Скільки винен Водоканал і, власне, чому утворилася така ситуація?
- В останньому попередженні від "Закарпаттяобленерго" була зазначена сума в понад 14 мільйонів 100 тисяч гривень, це борги, котрі утворилися за більше ніж 12 років. Водоканали є найбільшими споживачами електроенергії на Закарпатті. Звісно, недоотримання певної суми від нашого підприємства – дуже відчутне, ці кошти треба чимось перекривати. Чому ж виникає борг? Ситуація спричинена тарифами, тобто, способом їх формування. Тариф на електрику зростає щомісячно. До прикладу, у листопаді 2009-го року, маємо наш тариф 5,95 грн., у ньому закладена вартість електрики 70 коп. з ПДВ. З 1 січня 2011 року - електрика вже 86 копійок. З березня набув чинності новий тариф на воду, складову електрики маємо вже 93 копійки. Врешті, маємо зростання вартості електрики 32,8%. Наш тариф збільшили в складовій вартості електрики на 9,8%. Отже, маємо "провал" у 23 відсотки. Тарифи на електрику піднімає НКРЕ, а оскільки ми стали ліцензіатами НКРЕ, вони ж визначають і наш тариф – на водопостачання і водовідведення… Але, що дивно, єдиний регулятор лишає отаку різницю в тарифах, через що наша діяльність збиткова і борги зростають. Тарифи на воду були збільшені, але з березня і до сьогодні тариф на електрику знову зріс на 7,7 %. Отже, маємо 30,7% (практично третину) "провалу". Коли НКРЕ підняло нам тариф до 6,51 грн., було враховано лише подорожчання електрики, і то не в повному обсязі. Не розглядався ані ріст заробітної плати, ані вартість паливно-мастильних та інших матеріалів, до прикладу, коагулянтів, які ми використовуємо, ані амортизація… Отже, на сьогодні лише сума різниці в тарифах, яку, за законом, нам мають відшкодовувати, вже сягає близько 17,8 мільйона гривень.
- А скільки винні за ваші послуги споживачі?
- На 31 травня борг споживачів Водоканалу сягнув 16 мільйонів 392 тисячі гривень. З цієї суми 3 мільйони 315 тисяч – це заборгованість Коритнянської сільської ради, водозабезпечення якої здійснює наше підприємство. Підприємство "Ужгородтеплокомуненерго", яке тепер перебуває на санації, винне Водоканалу близько 7 мільйонів. Варто зазначити, що 80% споживачів Водоканалу – це населення, вартість послуг для якого завжди обраховувалася з нульовою рентабельністю, близько 10% - це бюджетні організації і стільки ж – інші споживачі, серед яких нема великих. І щомісячних надходжень сплати за послуги, навіть якщо вони стовідсоткові, нам не вистачає на погашення вартості електрики, на податки, заробітну плату, купівлю матеріалів…
- Яку частину коштів, які винні споживачі Водоканалу, ви вважаєте безнадійними боргами?
- Нуль відсотків. Я вважаю, що рано чи пізно всі борги вдасться витребувати. Є різні категорії боржників. Є й просто ті, хто, маючи можливість сплачувати, не платить за жодні послуги, вважаючи, мабуть, що це йому всі винні. Думаю, якби я назвав прізвища цих людей, городяни б здивувалися, адже ідеться про відомих в місті осіб… Взагалі ж нині в роботі з боржниками допомагає і виконавча служба – за новими правилами старі борги випливають у всіх, коли ідеться про виїзд за кордон, оформлення майна тощо. Тому я знаю, що рано чи пізно наші злісні боржники все ж муситимуть заплатити Ми не списуємо боргів. Не виключаю, що до Ужгорода повернуться і знамениті полтавчани – підприємство, котре адресно відключає боржників від послуг каналізування, і чия діяльність в місті призвела до погашення певної частини боргів. На цей час вони працюють у Львові.
- Цілодобове водопостачання в Ужгороді – які перспективи?
- Мікрорайон Шахти, частина правобережного Ужгорода мають цілодобову воду. До нового року воду без графіку отримали мешканці мікрорайону вулиці Академіка Корольова та прилеглих – близько восьми тисяч ужгородців. Є напрацювання, як подовжити час подачі води за графіком до інших районів. Але… У лютому були дві постанови Кабміну про реалізацію проектів у житлово-комунальному господарстві в галузях водопостачання та каналізації, гроші на здійснення яких мали спрямовуватися зі стабілізаційного фонду. Але наразі порядку використання коштів зі стабілізаційного фонду немає і підстав сподіватися на фінансування – теж. Тож про терміни здійснення проекту реконструкції "Алеї 13", що дозволив би подовжити графік подання води в так званому "новому" районі, говорити зараз не можемо. Орієнтовна вартість проекту, який зробив би можливим цілодобове постачання, зокрема, вулиць Легоцького, Заньковецької, Докучаєва, Генерала Свободи (а це тисячі квартир), сягає трьох мільйонів гривень. Інший наш, так би мовити, "пілотний" проект – це 12 будинків поблизу магазину "Океан" на Грушевського – теж уже технічно продуманий, там цілком можливо налагодити цілодобове водопостачання - чекаємо на фінансову можливість оплатити потрібне для цього обладнання. Якщо ж говорити глобально, то сьогодні в Україні, на жаль, нема досвіду вдалого інвестування в об’єкти водно-каналізаційного господарства. Підсумовуючи, скажу: цілодобове постачання в місті можливе, його можна влаштовувати поступово, точково, але це потребує фінансів. Не все одразу, але будемо працювати. До прикладу, вдалося відчутно подовжити графік подачі води в будинках близь спорткомплексу "Юність" – у 23 багатоповерхівках.
- Втрати води – скільки вони становлять?
- Близько 30%. Через старі мережі, діряві труби - затоплені підвали. Ще 30% - це… крадіжки. Зокрема, через лічильники. Ці прилади мають бути класу "С" – ті, на котрі не можна впливати магнітами. За даними, який надав мені один автоперевізник, за останній час 7 ужгородських підприємців привезли собі для реалізації такі магніти, які зупиняють лічильник. Також, наприклад, під’єднання лічильників у приватних будинках – я зовсім не переконаний, що басейни в деяких із них набирають через лічильник, а не через самовільне врізання в обхід приладу. Перевірити це також не можна, бо ж усе – на приватній території. Є частина помешкань, в яких лічильники не встановлюють, а платять з розрахунку на одну людину. Я свого часу навмисно перевіряв адреси за оголошеннями "здам квартиру бригаді будівельників" – там зареєстрована одна людина, сплата відбувається за нормативом, а жити може і двадцятеро… Те саме – з "квартирами подобово"… Хто хотів економити воду і сплачувати за неї – вже давно встановив лічильник. Але крадуть і з приборами обліку. А щодо втрат через аварії, то вони знизалося – аварій, проривів суттєво поменшало після того, як ми встановили автоматичні системи запуску, сучасні засувки, які регулюють тиск в мережах. Поволі, але ми йдемо до автоматизації, яка мінімізує втрати…
- Яким є ужгородський водогін?
- На балансі Водоканалу є 280 кілометрів водогінних мереж та 193 км – каналізаційних. Ми досі використовуємо й старі "чеські" мережі, які будувалися під час закладання першого ужгородського водогону. Та й деякі старі системні криниці – перші в місті! - ще служать. Звісно, найбільше розбудовувалися мережі в радянський час, але і досі в центрі міста діють старі системи, які пролягають під мурованими склепіннями – ось чому в давній частині Ужгорода небажаний рух важкого транспорту. Мережі різні: до прикладу, досі служить хороша чеська кераміка. А от радянські системи часом дивують – скажімо, коли ми виявляємо колектори, в яких раструби спрямовані в бік, протилежний від напрямку руху води, а це приймала державна комісія… Є труби, які прокладалися поруч з газовими мережами, де є катодний захист – він захищає газові мережі, але спричинює роз’їдання водогону… Але Водоканал розбудовувався саме в радянський час… Сьогодні ж з 283 кілометрів водопровідних мереж близько 170 км мають нульову залишкову балансову вартість, тобто, вони вже віджили свій вік і амортизація не нараховується, а значить, коштом інших 113 км, які є джерелом відшкодування затрат на утримання всіх мереж, ми утримуємо старі труби.
- А яка в Ужгороді вода?
- В Минайському водозаборі вода чудова – ми п’ємо її просто зі свердловини, коли приїжджаємо туди. Дуже хороша вода. А от щодо води, яка йде з каналу, то її доводиться подвійно хлорувати, піддавати впливу реагентів. В результаті на виході маємо воду, яка відповідає стандарту, але смакові якості… На жаль, нині очищувати воду іншим способом, ніж хлоруванням, не маємо технологічної можливості. До прикладу, в Амстердамі вода також береться просто з міського каналу, але має 12 ступенів очищення. У нас – лише три. У кожному разі, всім ужгородцям я раджу воду перед вживанням кип’ятити. До речі, в Європі 70% людей використовують бутильовану воду – для пиття, готування їжі, чаю та кави. Щодо фільтрів – за ними треба належно доглядати, вчасно замінювати картриджі, інакше сам фільтр стає джерелом поширення шкідливої мікрофлори. Я особисто вдома фільтр не використовую.
- Повернемося до найболючішого: примусові відключення води…
- Доки на державному рівні не будуть вирішені проблеми з формуванням тарифів зокрема і станом житлово-комунального господарства загалом, ніхто не може гарантувати, що подібні випадки не повторяться. Якщо "Закарпаттяобленерго" не заборонять відключати живлення Водоканалу, а, нагадаю, такі дії є незаконними, відключення можуть повторитися. На жаль, нині ситуація не залежить ані від Водоканалу, ані від міської ради. В це має втрутитися держава. І ми чекаємо… Сьогодні Водоканал має і кадрові, і технічні можливості для виконання завдань, які покладені на підприємство, але лишається заручником загального стану справ.
- Що зараз для вас найголовніше в стосунках зі споживачами?
- Розуміння і терпіння. Передовсім я хочу, аби люди розуміли, що Водоканал нині робить все можливе для того, аби ужгородці мали якомога більше комфорту й отримували послуги водопостачання і каналізування належного рівня.
З Юрієм Омельяненком була розмова і про історію водопостачання старого Ужгорода й загадковий пам’ятник водогінній засувці, що стоїть близь адмінбудівлі установи, і про фонтани Ужгорода, зокрема, про систему подачі води в потічок альпінарію, яку зараз відновлюють… Втім, усі ці теми наразі виносимо "за дужки", адже сьогодні йдеться власне про водопостачання в Ужгороді. Городяни, як і міська влада, сподіваються, що складний вузол проблем, який закручувався роками, все ж вдасться розв’язати. Як це буде – покаже час. Наразі ж місто і Водоканал роблять все, аби вода в кранах ужгородців усе ж була – якісно і вчасно. І хоч як складно забезпечувати життєдіяльність підприємства в умовах, що склалися, тут усе ж думають і про перспективу. Водночас чекають рішучих дій й на вищих державних щаблях – житлово-комунальне господарство на місцях нині надто залежне від рішень, що приймаються в Києві…
"Ужгород"
|
|
