2.1. ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ МІСТА

Ужгород – найзахідніший обласний центр України, розташований в західній частині Закарпатської області в передгір’ях Карпат. Старовинна частина міста знаходиться на правому березі річки Уж, лежить на семи пагорбах: Замковий, Кальварія, Університетський, Червениця, Шахтинський, Оноківський, Горянський, а молодша – на лівому березі, де починається Закарпатська низовина, яка входить у Середньодунайську низовину.

Територія міста займає площу близько 40 км2, умовно поділена на 17 мікрорайонів, які носять історично сформовані назви.

Місто розташоване у безпосередній близькості до кордонів з європейськими країнами. Західна лінія територіальної межі міста збігається з Державним кордоном України із Словаччиною. Відстань до найближчих європейських столиць становить: до Будапешту - 330 км, Братислави – 490 км, Варшави – 550 км, Відня – 555 км. Від столиці України м. Києва Ужгород розташований на відстані 788 км шосейними дорогами та 898 км залізницею.

2.2. ІСТОРІЯ МІСТА

Місто Ужгород – древнє місто, вік якого 1112 років. За свою історію місто входило до різних державних утворень. Історичні пам’ятки, виявлені на Радванській, Замковій горі, Горянах, в районі Дравець та Доманинець, свідчать про те, що там знаходилися перші поселення слов’янських племен білих хорватів на території сучасного міста. В Х-поч.ХІ ст. фортеця Ужгород входила у склад Давньоруської держави. Після завоювання угорцями, з середини ХІ ст. по ХІІІ ст., містечко входило до Угорського королівства, пізніше - до складу австрійського королівства Габсбургів. Статус самоуправління місто одержало в 1675 році, коли отримало право на користування печаткою та герб міста. На гербі міста зображено виноградний кущ з гронами, що свідчило про розвинуте виноградарство і виноробство. У цей період містечко з населенням понад 1,2 тис.жителів знаходилося на правому березі ріки Уж, мало всього 10 вулиць.

За час входження до австрійського королівства Габсбургів зростала економіка Ужгорода, забудовується і лівий берег річки. З 1793 року запрацювала лісопилка, що діяла за допомогою верхньобійного водяного колеса, млин на 8 каменів. Було налагоджено виробництво цегли, черепиці, в центрі міста - пива. Відкрилися мануфактури: суконна, сірникова і сукновальна фабрика, почала працювати перша друкарня. Змінюється зовнішній вигляд міста. В 1837 році у місті вже було 36 вулиць, на центральних будувалися кількаповерхові кам’яні будинки та крамниці, великі підвали, де зберігалося і продавалося вино. В цей період у місті мешкало 6,6 тис.чол., із яких русини становили 30 %, угорці і німці – 40 %, євреї – 30 %. В 1886 році в місті почала працювати меблева фабрика “Мундус”, продукція якої експортувалася в Німеччину, Італію, Францію. В 1897 р. відкрився металообробний завод Козара. В місті діяли нова друкарня, цегельно-черепичний завод фірми “Керамос”, каменедробильний завод фірми “Граніт”, кафельна фабрика. Харчову промисловість представляли кілька млинів, маргаринний та горілчаний заводи. Важливу роль у розвитку промисловості та торгівлі відігравала побудова в 1872 році залізниць з Ужгорода до Чопу, Мукачева, Рахова, В.Березного. Ліс, меблі, худобу вивозили із Ужгорода залізницею в Центральну та Західну Європу. Щорічно в місті відбувалися великі торгові ярмарки. Відкрилися перші банки – Ужгородський торгово-промисловий банк та Ужгородський народний банк. З розвитком економіки змінюється обличчя міста. У 1894 році знесено останні будинки під солом’яним дахом. Більшість центральних вулиць було вимощено, для пішоходів впорядковувалися тротуари, встановлювалось нічне освітлення. З 1897 року місто мало телеграфний зв’язок з Будапештом, а в 1902 році побудовано невелику електростанцію.

З 1919 року Ужгород став адміністративним центром Підкарпатської Русі, що входила до складу буржуазної Чехословаччини. У цей період місто територіально зростає та змінює своє обличчя, збудовано нові квартали, впорядковуються вулиці. З 1923 року почалися планові роботи по регуляції течії річки Уж у межах міста, побудовано гідроелектростанцію. Серед новобудов виділявся будинок Земської управи (будинок ОДА). У 1920 році в місті проживало 20,6 тис.осіб, на початку 1941 року – 35,3 тис. осіб.

З листопада 1938 по жовтень 1944 року місто входило до складу хортистської Угорщини. В результаті воєнно-політичних подій на початок 1945 року населення Ужгорода зменшилося до 19,0 тис.осіб.

Після визволення міста Радянською Армією, місто, як обласний центр Закарпатської України, ввійшло до складу Радянської України. Нова влада вживала заходи по збільшенню населення міста: в 1946 році населення вже складало понад 30,0 тис.осіб. Поступове відновлення ролі міста в економічному і політичному житті супроводжувалось відтворенням його демографічної структури за рахунок природного та механічного приросту. На 1959 рік в місті проживало 47,4 тис.осіб, в 1970 р. – 64,6, в 1979 р. - 91,0; в 1989 р. – 116,1 тис.осіб.

За радянський період в Ужгороді у кінці 50-60 рр. виросли приладобудівний, механічний та машинобудівний заводи, фабрика побутової хімії, оновився меблевий комбінат. У 1976 році збудовано один з найбільших у країні завод газотранспортних турбоустановок «Турбогаз». В 1979 році розпочато будівництво одного з найбільших в країні Ужгородського заводу електродвигунів. В Ужгороді побудовано нові вулиці, мікрорайони. Побудовано готелі «Ужгород», «Дружба», комплекс споруд турбази «Світанок», готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття, відкрито Ужгородський державний університет, технікуми, професійно-технічні училища, школи та дошкільні дитячі заклади. За радянський період Ужгород став розвинутим економічним, освітнім, культурним, медичним центром області.

За період реформування економіки країни (з 1991 року) інфляційні проце­си, розриви виробничих зв’язків спричинили спад виробництва та практично зупинку більшості промислових підприємств міста.

На сьогоднішній день відбувається поступове нарощування обсягів промислового виробництва, товарів та послуг інших галузей економіки за рахунок активізації у місті підприємницької та інвестиційної діяльності.

2.3. АРХІТЕКТУРНА ЗАБУДОВА МІСТА

Ужгород відноситься до категорії міст зі значною архітектурною спадщиною. Збереглися ансамблі, окремі унікальні будинки - пам'ятки архітектури державного та місцевого значення. Унікальними пам’ятками архітектури є: Горянська ротонда - храм св. Анни ХІ ст., Ужгородський замок (ХІІ-ХУІІІ ст.) - найстаріший пам’ятник військового мистецтва і архітектури, Хрестовоздвиженський собор (1644 р.), оформлений у стилі пізнього барокко, Шелестівська церква Святого Михайла (побудована в 1777 р. без єдиного цвяха), Цегольнянська церква (1802 р.), обласна філармонія - колишня синагога (1902 р.), Покровська церква, побудована російськими емігрантами, як храм-пам’ятник полеглим у І світовій війні (1930 р.). Історично сформована забудова центральної частини міста - це житлові квартали розчленовані господарськими спорудами на вузькі ділянки. Ця забудова відноситься в основному до XIX століття. Переважна більшість будинків малоповерхові (до трьох поверхів).

Якісно іншим етапом містобудівного розвиту міста є забудова 30-х років ХХ століття. Це яскравий приклад чеського функціоналізму, зразок вдалого використання відкритих просторів у плануванні та формуванні масштабного міського середовища.

Післявоєнна забудова міста велася в основному за межами історичної частини міста. Нове будівництво в радянський період велося, в основному, у південній частині міста. Ця забудова дещо одноманітна, по характеру архітектури та відрізняється іншими підходами в плануванні. Великі за розміром площі, ширина вулиць та типові житлові будинки контрастують з історично сформованим характером забудови міста.

В останні роки здійснюється благоустрій міста, набувають європейського вигляду центральні вулиці, де розбудовуються готелі, офіси банків, торгових центрів, юридичних служб та побутових послуг.

2.4. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

2.4.1. КЛІМАТИЧНІ УМОВИ

На життєдіяльність мешканців міста та комфортність гостей суттєвий вплив мають кліматичні умови. Формування клімату підпорядковане цілому ряду чинників, серед яких чільне місце займає географічне розташування міста. Географічне положення визначає величину притоку сонячної радіації. В природно-кліматичному відношенні місто знаходиться у низовинній ландшафтній зоні. З півдня у місто вільно проникає тепле повітря. Гірський масив Карпат також має значний вплив на клімат Ужгорода, захищаючи місто від холодних північних вітрів та подовжуючи тривалість теплого періоду року.

На клімат також впливають специфічні умови міста. В зимовий час це відбувається за рахунок виділення тепла промисловими підприємствами, транспортом, опалювальними системами. Літом додатковим джерелом тепла є нагрітий асфальт вулиць та площ, кам’яні будівлі. В результаті температури повітря в місті є дещо вищими ніж на околицях. Середньорічна температура повітря у місті становить 9,3°С. Найтеплішим місяцем року є липень (20,5°), найхолоднішим – січень (-2,8°).

Місто розташоване в зоні достатнього зволоження. Опади на протязі всього року зумовлені, головним чином, циклонічною діяльністю. Циклони, які переміщуються з Атлантичного океану та Середземного моря приносять в місто до 80% річної кількості вологи. Крім цього, близькість гір сприяє орографічному посиленню опадів. В середньому за рік в місті випадає 700-800 мм опадів. Розподіляються вони на протязі року нерівномірно. Основна частина опадів випадає в теплу частину року, що становить 64% річної норми.

Вітровий режим також впливає на комфортність кліматичних умов міста. Вітер пом’якшує літню спеку, сприяє очищенню повітряного басейну Ужгорода від пилу та інших продуктів життєдіяльності. На протязі року переважають вітри південно – східного напрямку (27%). Висока частка безвітряних днів, що складає 24%. Ймовірність сильних вітрів (10м/с і більше) становить лише 2%. В середньому на протязі року із-за високої хмарності в місті спостерігається лише 91 день без сонячного світла. Середня тривалість сонячного світла складає 1926 годин за рік.

Поєднання природних чинників та мікрокліматичних особливостей міста роблять Ужгород одним з найтепліших та найбільш сонячних місць Закарпаття. Багато сонячних днів весною, влітку і восени, відсутність сильних морозів взимку, рівномірні опади, добротний грунт створюють хороші умови для проживання.

2.4.2. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Наявність значних площ зелених насаджень, мінеральних джерел, мальовничої ріки Уж відіграють важливу роль в рекреаційному житті міста.

Територія Ужгорода в сучасних межах складає 3622,0 га. Всього зеленої зони по місту 1574 га.

Рослинний світ міста представлений парками (“Боздоський” (58 га), “Підзамковий” (3,5 га), Ботанічний сад (3,2 га), рокарій “Закарпатліс” (0,5 га)), скверами, бульварами та набережними (“Дружби народів” (6,0 га), вул.Довженка (0,23 га), вул.Жупанатська (1,5 га), Православна наб. (3,0 га), Піонерська наб. (9,5 га), Альпінарій (0,07га)).

До природно-заповідного фонду міста входять:

- пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Ботанічний сад Ужгородського державного університету”;

- пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення (парки: “Боздоський”, “Підзамковий”, “Дружба”, обласної лікарні, “Дендросад Лаудона”);

- пам’ятки природи місцевого значення - окремі дерева та свердловини.

Природно-заповідний фонд в м. Ужгороді є складовою екологічної мережі і складає 161 га (4,7% від площі міста). Майже 290 га площі міста займають сади і виноградники. Вулиці та набережні обсаджені фруктовими та декоративними деревами. З північного заходу місто оточує лісовий масив.

Сумарна кількість зелених насаджень загального користування - 82,83 га. Із розрахунку площі озеленення міста загального використання на 1 мешканця припадає 8,6 кв.м. при нормі 10 кв.м.

Озеленення і благоустрій зелених зон міста, утримання міських скверів та насаджень здійснює комунальне підприємство зеленого господарства “Агромікс”. Підприємство потребує впровадження нових підходів для залучення додаткових коштів з метою розвитку виробництва, оновлення основних засобів, впровадження нових технологій для благоустрою зелених зон міста.

На території Ужгорода існує понад 20 водопроявів мінеральних вод штучних (свердловин) та природних (джерел), цінних в лікувальному відношенні. Так, в парку ім. Горького є мінеральна вода типу “Єсентукі 17”, в Боздоському парку – типу “Нарзан”, але використання яких характеризується, як обмежене та нераціональне. Джерела та свердловини потребують благоустрою, зокрема свердловина № 8-Уж (Боздоський парк).

Річка Уж, на берегах якої розташувалось місто, істотно впливає на рекреаційний потенціал Ужгорода. Вона протікає через місто з сходу на захід. Протяжність ріки в межах міста становить 10,5 км. Ширина русла коливається в межах 30-60 м, береги частково укріплені кам’яною кладкою. Набережні річки – улюблене місце відпочинку ужгородців та гостей міста. В літні місяці прируслова частина перетворюється в імпровізовані пляжі. Після облаштування пляжної зони кількість відпочиваючих на берегах річки зростатиме.

2.4.3. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

Для міста Ужгород, як і в цілому для області, характерні важкі ґрунти з переважанням дернового типу. Найбільший вміст гумусу (3%) у ґрунтах південних околиць міста, найменший (0,52%) – в ґрунтах східної частини. Більшість земельних ділянок, зайнятих сільськогосподарськими культурами, розташовані на окраїнах міста і знаходяться в приватній власності громадян або орендовані ними. За структурою функціонального використання міські землі поділяються на категорії: землі під житловою забудовою (багатоквартирною та садибною); землі під промисловими та іншими підприємствами і закладами; землі транспорту; території громадської забудови; землі організацій, підприємств і закладів природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення, землі водного фонду, землі запасу та землі, що надані у власність та постійне користування в межах населеного пункту. Місто багате на поклади цегельно-черепичної сировини, вугілля, природного каменю.

Ужгород - це місто з великим розмаїттям природних ландшафтів, масивами парків, скверів, лісів, багатим рослинним і тваринним світом. Сприятливі кліматичні умови, красиві краєвиди, джерела мінеральних вод, цінні заповідні об’єкти та історико-архітектурні пам’ятки роблять Ужгород перлиною України.

2.5. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД ТА ДУХОВНІСТЬ

Відтворення демографічної структури населення міста за рахунок природного та механічного приросту в післявоєнні роки та радянський період призвели до значної зміни національного складу.

В місті мешкає населення понад 70 національностей. Згідно статистичних даних основну його частину складають українці (в т.ч. населення, що ідентифікує себе русинами) – 77,7% (близько 90 тис.осіб). Серед інших національностей вагому частку займають росіяни – 9,6 % (11,2 тис.осіб), угорці - 6,9% (близько 8,0 тис.осіб), словаки – 2,2% (2,5 тис.осіб) та цигани – 1,5 % (1,7 тис.осіб). Меншою є кількість євреїв, поляків, чехів, болгар, вірменів, азербайджанців та представників інших національностей.

Релігійне життя міста Ужгорода є поліконфесійним та представленим як традиційними, так і нетрадиційними релігійними напрямками. В місті зареєстровано 65 релігійних громад. Серед них 23 православні громади (УПЦ МП – 16, УПЦ КП – 5, УАПСЦ – 2), 11 – греко-католицькі, 2 – римо-католицькі, 12 – протестанські громади. Зареєстровано 8 неохристиянських течій (Церква Живого бога, християнська євангельська церква, мормони), течія православного коріння (Православна церква Божої Матері), течія християнського коріння (Церква Зібрання Нового Заповіту), 2 - східні релігійні течії (буддизм, Свідомості Крішни), 3 - ісламські громади, 3 - іудаїзму та громада Вірменської Апостольської церкви. Крім того, діють без реєстрації ще близько 10 громад (Діанетика, Рун-віра, віра Бахаї та ін.).

На сьогодні із 65 громад 20 забезпечені культовими спорудами, 14 – орендують приміщення, 17 - ведуть будівництво споруд на земельних ділянках, які були виділені рішеннями сесій міської ради.

Міська влада підходить з розумінням до проблем релігійних конфесій і намагається допомогти у їх вирішенні.

2.6. ПОТЕНЦІАЛ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ.

РІВЕНЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

За даними обласного управління статистики станом на 01.01.2005 року чисельність постійного населення склала 115,5 тис.чол., наявного – 117,0 тис.чол. Середній вік населення становить 35,6 років.

За даними перепису населення 1989 року чисельність постійного населення у місті складала 116,1 тис.осіб, перепису грудня 2001 року - 115,6 тис. осіб, тобто за останні 15 років чисельність населення залишається майже на одному рівні.

За період з 1970 по 1989 р., коли місто розвивалося як обласний промисловий центр, спостерігалося щорічне збільшення чисельності населення в середньому на 2,5 тис.осіб за рахунок механічного та природного приросту. Причиною погіршення демографічної ситуації у місті за останні 15 років стало погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Якщо у 1990 році на 1000 чол. у місті народжувалось 15,8 особи, померло - 7,3 особи, природний приріст складав 8,5 особи, то у 2004 році на 1000 чол. кількість народжених складала 11,5 особи, померлих - 11,3 особи, природний приріст складав 0,2 особи. За період реформування економіки країни інфляційні проце­си, розриви виробничих зв’язків спричинили спад виробництва та практично зупинку більшості промислових підприємств міста, що призвело до ситуації, коли майже зупинився механічний приріст населення у місто.

Відбулася зміна розподілу населення за основними віковими групами. На 01.01.05 спостерігається зростання чисельності населення працездатного віку, тобто збільшення трудових ресурсів. Однак, зменшення народжуваності призвело до скорочення у порівнянні з 1989 роком чисельності населення у віці молодшому працездатного (на 9,5 тис.осіб) та збільшення населення у віці старше працездатного (на 5,1 тис.осіб), що свідчить про розвиток процесу старіння населення. Як наслідок, в майбутньому це може призвести до скорочення трудового потенціалу міста. В складі постійного населення 19,6 тис. дітей віком до 15 років. Загальна кількість працездатних осіб складала 76,1 тис.осіб (65,8 %).

Завдяки активній позиції міськвиконкому проводиться робота, спрямована на формування та збереження трудового потенціалу міста, становлення цивілізованого ринку праці. Поступове скорочення рівня безробіття протягом останніх років, створення нових робочих місць, активізація підприємницької та інвестиційної активності є позитивним явищем в соціально-економічному житті міста. Зменшується кількість незайнятих осіб, які перебували на обліку в службі зайнятості. Найвищі показники офіційного рівня безробіття у м.Ужгороді спостерігалися в 1999-2001 рр., коли цей показник коливався в межах 4,6 – 3,4 %. Станом на 1 січня 2005 року офіційний рівень безробіття становив 1,3 процента. Зареєстровано близько 1,2 тис. безробітних, однак у структурі трудових ресурсів значною є частка прихованого безробіття.

В галузях економіки зайнято 44,8 тис.чол., включаючи працюючих на малих підприємствах (11,8 тис.осіб). Здійснюють діяльність близько 9 тис. підприємців-фізичних осіб, з яких кожен шостий має найманих працівників. Загальна кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності та з врахуванням підприємців – фізичних осіб і найманих працівників, які працюють по договору складає 58 тис.осіб або 76,2 % від загальних трудових ресурсів міста. Тому близько 18,0 тис. працездатних осіб мають інші джерела доходів, працюють поза межами міста, області та виїжджають за кордон.

Характерними для міста, як і області, є порівняно низька офіційна вартість робочої сили. На сьогодні середня заробітна плата в місті є вищою, ніж в інших районах області, однак значно нижча, ніж в середньому по Україні та сусідніх європейських країнах. Середня заробітна плата по місту за липень 2005 р. склала 853,71 грн., що в доларовому еквіваленті становить 169 $. Мінімальна заробітна плата – 332 грн. Менше прожиткового мінімуму (453 грн.) в місті отримували 44,2 % працюючих.

У місті проживають понад 24 тис. пенсіонерів. Пенсію від 332 грн. до 500 грн. отримують 23,2 тис. пенсіонерів (96,7 %). У місті проживає близько 5 тисяч інвалідів, з них 264 діти-інваліди, які потребують особливої уваги, допомоги та піклування з боку громади міста.

Негативним фактором є зростання рівня захворюваності та загальної смертності населення, хоча показник смертності по місту є одним із найнижчим серед міст та районів області після Тячівського району. Ріст захворюваності пройшов, у першу чергу, за рахунок хвороб системи кровообігу. Спостерігається також зростання рівня захворювань, пов’язаних із забрудненням атмосферного повітря, зокрема на бронхіальну астму серед дорослих та дітей, в 2004 році кількість зареєстрованих хворих становила 682 випадки проти 633 – у 2000 році.

Зменшилася захворюваність на хронічний бронхіт з 3776 випадків у 2000 році до 3687 випадків у 2004 році, а також на злоякісні новоутворення молочної залози – відповідно з 324 до 297 випадків та шлунку - відповідно з 75 до 60 випадків. Спостерігається незначний ріст захворюваності на рак легенів з 55 випадків у 2000 році до 58 випадків у 2004 році. Кількість померлих від злоякісних захворювань залишається у середньому на рівні 200 осіб на рік. Раку легень, молочних залоз та шлунку серед дитячого населення не зареєстровано.

2.7. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Ужгород є важливим економічним центром області, володіє розвинутою бізнес-інфраструктурою підтримки підприємництва. В місті зосереджено 4358 об’єктів господарювання згідно ЄДРПОУ або 25,4 % загальної кількості об’єктів області. Розвинуте підприємництво. На 10 тис. населення в місті припадає 164 малих підприємств при середньому показнику по області та по Україні - 60 одиниць. Зареєстровано 9,6 тис. підприємців – фізичних осіб.

Найбільша кількість суб’єктів підприємницької діяльності юридичних осіб здій­снюють діяльність у торгівлі – 525 од., у промисловості – 453, у будівництві – 128, операціями з нерухо­міс­тю займаються 327, транспортні послуги надають 79 підпри­ємств. У готельному та ресторанному бізнесі здійснюють діяльність 69 суб’єктів підприємницької діяльності.

Протягом кількох останніх років спостерігається щорічний ріст обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг. Питома вага міста у загальнообласному обсязі реалізованої продукції і наданих послуг, включаючи малі підприємства, становить 38 %. Найбільшу питому вагу у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг займає оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами та послуги з їх ремонту – 75,2 %, промисловість - 14,5 %, будівництво – 4,4 %, транспорт – 2,3 %, операції з нерухомістю – 1,5 %, готельний та ресторанний бізнес – 0,6 %, фінансову діяльність – 0,3 %.

За три останні роки активізувалось іноземне інвестування. Надходження прямих іноземних інвестицій дозволили створити нові спільні підприємства, а на ряді діючих провести модернізацію виробництва. Надходження прямих іноземних інвестицій в економіку міста склали в 2002 році - 8,4 млн.$, за 2003-2004 роки – по 9,3 млн.$, за 9 місяців 2005 року - 13,3 млн.$. Станом на 01.10.05 зареєстровано 186 підприємств з іноземними інвестиціями, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій становить 51,0 млн.$. На 1 жителя залучено іноземних інвестицій на суму 441,4$ при середньому показнику по області 251,7 $. За видами економічної діяльності найбільше інвестицій спрямовано у розвиток обробної промисловості (35,3 млн.$), торгівлю та побут (8,8 млн.$ ), готелі та ресторани (2,3 млн.$) та будівництво (1,4 млн.$). Інвестиційну діяльність у місті здійснюють інвестори з 28 іноземних держав.

2.7.1. ПРОМИСЛОВІСТЬ

У місцевій економіці промисловість продовжує займати провідну роль, однак розриви союзних виробничих зв’язків, економічна криза негативно вплинули на розвиток галузі. Більшість промислових підприємств міста, зокрема такі підприємства як завод “Турбогаз”, “Ужгородприлад”, “Більшовик”, “Електродвигун”, ВО “Тиса”, Ужгородський ФМК втратили свій виробничий потенціал. Якщо в 1990 році на промислових підприємствах міста працювало 20,6 тис. осіб, то на сьогодні, з врахуванням малих підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями, близько 7,0 тис. осіб. По обсягах виробництва промисловим комплексом міста ще не досягнуто рівня 1990 року (у 2004 році - 75,7 %). За обсягами реалізації продукції у порівняльних цінах найбільшу питому вагу займають галузі: виробництво електричних машин та апаратури (28,3%), машин та устаткування (14,9 %), виробництво меблів (19,4%), легка промисловість (17,8%), харчова промисловість (6,2 %), виробництво деревини та виробів з деревини (5,5 %). Легка та машинобудівна галузі працюють в основному на давальницькій сировині. Основні проблеми галузі – це несприятлива податкова політика, втрачений внутрішній ринок, зношеність та застарілість обладнання.

До підприємств, які формують найбільші обсяги по місту і є бюджетоутворюючими відносяться ТОВ “Гроклін-Карпати” (виробництво меблів), ТОВ “Матяш і Матяш”, ТОВ “Завод “Конвектор” (машинобудування), ВАТ “Ужгородська швейна фабрика” (легка промисловість), ЗАТ “Скілур” (виробництво напоїв), ТОВ “ФЦА Україна” (парфюмерна промисловість).

Реструктуризація підприємств, сприятливі умови для розвитку малого підприємництва створили умови для розвитку малих та середніх підприємств, які більш гнучкі в ринковій економіці і їх частка в загальному обсязі промислової продукції постійно зростає.

З метою подальшого розвитку промисловості міста першочерговим завданням є на сьогодні залучення інвестицій в економіку міста. З цією метою затверджено Програму розвитку інвестиційної діяльності в місті Ужгород на 2004-2010 роки, якою намічено залучити інвестицій на суму понад 90,0 млн. $.

2.7.2. ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА

Зовнішній транспорт. Місто Ужгород є найбільшим транспортним вузлом Закарпатської області. Зовнішні зв'язки міста та його приміської зони забезпечуються повітряним, залізничним та автомобільним транспортом.

Авіаційні перевезення здійснює Закарпатське обласне КП “Міжнародний аеропорт “Ужгород”. Роком народження аеропорту вважається 1924 рік. Аеропорт інтенсивно використовувався у 1987-1990 роках, коли приймав 18 літаків на добу та щорічно перевозилось 146 тис.пасажирів. З 1992 року аеропорт відкритий для міжнародного сполучення. Загальна площа льотного поля – 97,12 га. Злітно - посадкова смуга з капітальним покриттям має довжину 2040 метрів і може приймати літаки АН 24, АН 26, ЯК 40, ЯК 42, L 410, CESNA, FALKON.

На даний час аеропорт виконує регулярні рейси сполученням з містами Київ, Рівне, Москва, а також чартерні рейси на замовлення. За останні роки обсяг пасажирських перевезень значно скоротився, що позитивно впливає на екологію, призвело до скорочення обсягів викидів повітряного транспорту в атмосферу, які включають вуглекислий газ, водяну пару, окис азоту, окиси сірки і чадний газ.

Розвиток залізничного транспорту здійснюється на основі подальшого формування цілісного транспортного комплексу, що включає транспортно-сервісну та експедиційно-складську діяльність. В Ужгороді в 2004 році запрацював новий сучасний вокзал європейського рівня. Сукупна вартість виконаних робіт і витрачених матеріалів на його будівництво становить 180,0 млн.грн. Ужгородським відділком Львівської залізниці щорічно перевозиться 3,5 млн.тонн вантажів та відправляється понад 10 млн. пасажирів, включаючи приміські перевезення.

Місто Ужгород і його приміська зона зв'язані з загальною мережею автомобільних доріг України, дорогами державного значення - магістральними і регіональними, а також дорогами місцевого значення - територіальними та районними. Інтенсивність руху транспорту на під’їздах у місто (тис. одиниць в годину "пік"): зі сторони Мукачева - 950 одиниць; Чопа - 1040 одиниць; Перечина -230 одиниць.

Автомобільні перевезення. Транспортна мережа міста об’єднує 29 автобусних маршрутів та розгалужену сітку таксомоторних перевезень. Щоденно населенню міста надають послуги 66 автобусів середньої і великої місткості ВАТ “Ужгородське АТП-12107” і ТОВ “ДАР” та 164 мікроавтобуси в режимі “маршрутне таксі”. Щоденно перевозиться біля 38 тис.пасажирів. Щорічно автотранспортом всіх форм власності в організованому режимі перевозиться 22384 тис.чол. Вантажів автотранспортом перевозиться 237,7 тис.тонн.

Найбільш болючими проблемами міського пасажирського автотранспорту є:

- відсутність комунального автопідприємства;

- відсутність необхідної кількості автобусів середньої та великої місткості;

- низький рівень виробничо-обслуговуючої бази пасажирського автотранспорту;

- зростаюче економічне навантаження транспорту на місто та низька його пропускна спроможність на вулицях та дорогах.

Автотранспорт на сьогодні є основним джерелом забруднення атмосферного повітря в м.Ужгороді.

Вулична мережа. Ужгород має історично сформовану радіально-променеву структуру вуличної мережі. Центральна частина міста, його транспортно-планувальна структура не відповідає сучасним вимогам пропуску транспортних потоків. Значна частина магістральної мережі міста не відповідає технічним вимогам, і, виконуючи на сьогоднішній день свої функції, є дуже перевантаженою.

В місті існує один пішохідний і три транспортні мостові переходи через річку Уж. З південної та східної сторони міста функціонує об’їздна дорога, що забезпечує відведення транзитного автотранспорту з магістральної вуличної мережі міста. Однією із головних проблем є пропуск транспорту через центральну частину міста, для чого зараз використовуються вулиці історичної частини міста. Для розв’язання проблеми в 2005 році завершено будівництво Боздоського транспортного мосту. Унеможливлює розширення вулиць на перспективу також скорочення у червоних лініях окремих вулиць при забудові.

Виконання робіт по утриманню в належному технічному стані шляхово-транспортних споруд і санітарному стані здійснює комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство. Однак зношеність його основних засобів (65 %) не дозволяє у повному обсязі та якісно виконувати ті завдання, що покладені на підприємство. В останні роки підприємство не має достатньо власних доходів та бюджетних коштів для оновлення основних засобів. Не розроблена підприємством також програма залучення кредитних, інвестиційних коштів, тому на сьогодні маємо дуже поганий стан дорожнього покриття та прибирання вулиць.

2.7.3. ТОРГІВЛЯ ТА СФЕРА ПОСЛУГ

З року в рік Ужгород все більше повертає собі історичний імідж європейського міста. Значну роль в цьому процесі відіграють суб’єкти господарювання, які, розвиваючи торговельне та побутове обслуговування, приводять будови, як правило старі, у досконалий стан, покращують архітектурний вигляд міста. За період з 2002 по 2004 роки введено в експлуатацію 302 сучасні об’єкти закладів торгівлі та сфери обслуговування загальною площею 198,6 тис.кв.м.

В Ужгороді працює 935 закладів торгівлі та громадського харчування, в тому числі: 97 закладів торгівлі продовольчими товарами, 290 - непродовольчими товарами, 373 – заклади громадського харчування, 175 - закладів торгівлі змішаного типу. На території міста функціонує 81 магазин та 15 торгових центрів з продажу непродовольчих товарів, близько 350 секцій, в яких здійснюють торгівлю промисловими товарами. На 01.01.05 забезпеченість населення торговою площею у магазинах в розрахунку на 10000 чол. становила 1796 м2, місцями в підприємствах громадського харчування - 796. Торгівля здійснюється також на діючих ринках міста. Обсяг роздрібного товарообороту за рік становить 730 млн.грн. (на одну особу - 6,2 тис.грн., що в 3,8 рази більше середньообласного показника).

В Ужгороді нараховується 247 об’єктів служби побуту. В місті розширюються види побутових послуг залежно від потреб населення. Спостерігається пожвавлення таких видів послуг як ремонт взуття, пошив одягу, ремонт житла. Відкриваються косметичні, масажні салони, де використовуються сучасні технології та новітня апаратура. Розширюється мережа автомийок, комплексів по технічному обслуговуванню автомобілів, радіоелектронної апаратури, технічно складних товарів, підприємств, що надають населенню повний цикл фотопослуг. Обсяг реалізованих послуг на одну особу у 5 разів перевищує середньообласний. У структурі побутових послуг п’яту частину займають послуги фотоательє, чверть – з ремонту та техобслуговування автотранспортних засобів, близько половини – індивідуальні послуги пралень, хімчистки, перукарень та ін. Кількість підприємців - фізичних осіб, що надають побутові послуги складає 172 чол. Ця категорія надає близько 60 % обсягу послуг. Одними з найбільших підприємств служби побутових послуг залишаються КП “Смерічка” та КП “Хімчистка”.

2.7.4. ТУРИЗМ

Місто Ужгород є центром туризму та готельного бізнесу Закарпаття. Місто приваблює туристів своєю красою, зеленими вулицями, історичним минулим, відомими історичними пам’ятками.

Місто має значний туристично-рекреаційний потенціал. На території міста виявлено понад 20 водопроявів мінеральних вод, цінних у лікувальному відношенні, які за своїми властивостями не поступаються відомим водам Чехії, Франції, Угорщини, Німеччини. На даний час їх використання населенням міста обмежене. Візитною карткою міста є дерева сакури та найдовша в Європі липова алея.

В Ужгороді здійснюють свою діяльність 24 туристичні фірми, з яких 9 є туроператорами та 15 – турагентами. Найбільшим туристичним оператором, що працює у місті є ЗО ЗАТ “Закарпаттурист”, що об’єднує 12 туристично-оздоровчих комплексів області, 2 бюро подорожей та екскурсій, 2 транспортно-туристичні бюро. Турпідприємства організовують подорожі по Закарпаттю, Україні та за кордон, приймають на відпочинок вітчизняних та іноземних туристів, здійснюють діловий та конгресовий туризм, екскурсійні, лікувально-оздоровчі і спортивні тури на власній та орендованій базі. В 2004 році турфірмами обслужено 28,4 тис. туристів.

Послуги проживання у місті надають 22 готельні заклади. Загальний номерний фонд готелів міста складає 884 номери, що дає можливість одночасно поселити 1590 осіб. Готельними закладами міста в 2004 році обслужено більше 57 тис.осіб, на суму понад 13,8 млн.грн. У порівнянні з минулим роком обсяг послуг зріс на 48 відс. В туристичній галузі та готельному господарстві міста працює понад 1,2 тис.осіб. Інфраструктура більшості готелів міста відповідає сучасним вимогам, європейським стандартам. На будівництво та реконструкцію готельних закладів у 2004 році направлено понад 7700,0 тис.грн. внутрішніх інвестицій та іноземних коштів.

Проведення у місті щорічної Міжнародної виставки-ярмарку “Турєвроцентр-Закарпаття”, яка вже стала традиційною, сприяє залученню нових туристів, бажаючих відвідати та відпочити в мальовничому Закарпатті та древньому місті над Ужем.

2.7.5. ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО

Житло ужгородців. В Ужгороді сформувалась різноманітна, але далеко не оптимальна структура розміщення об’єктів житлово-комунального господарства. Переважна більшість населення міста проживає у багатоповерхових будинках забудови 1960-1995 рр. У комунальній власності перебуває 1266 будинків загальною площею 1362 тис.кв.м.

На 2004 рік житловий фонд міста налічував 37626 квартир загальною площею 2,1 млн. кв.м., з яких більшість складають двохкіматні (40,2 %), однокімнатні (30,7 %), трьохкімнатні (26,2 %) квартири. У місті налічується 47 будинків гуртожитків. Майже весь житловий фонд обладнано водопроводом і каналізацією, центральним опаленням і гарячим водо- та газопостачанням.

Житлово-комунальне господарство обслуговують 10 житлово-експлуатаційних організацій, в т.ч. 5 приватизованих ЖРЕРів, 5 неприватизованих та КП “Ужгородські гуртожитки”. Фактично існує часткова монополізація цього виду господарської діяльності.

За останні 15 років відносно інтенсивно велось індивідуальне будівництво, тисячі ужгородців переселились в будинки котеджного типу, однак інженерно-комунальна інфраструктура забудови мікрорайонів розвивається повільно із-за непослідовності дій в минулому і по нинішній день.

У цілому стан житла нової забудови, включаючи малосімейки, а також будинки старої забудови центральної частини міста є критичним через причини: необлаштованість під’їздів і приміщень загального користування; аварійний або критичний стан внутрішніх інженерних мереж, дахів, підвалів; значних втрат тепла і води у мережах. Річна нормативна потреба капітального ремонту задовольняється на 25 %.

Наявні серйозні проблеми в місті по утриманню внутрибудинкових інженерних мереж та обладнання, що експлуатується більше 15 років: промерзання стиків блочних будинків з корозіюванням арматури, затоплення підвалів багатьох багатоповерхових будинків, стан міжповерхових перекриттів, балконів та карнізів у будинках чеської забудови. Ці проблеми пов’язані із неповною платою населення за комунальні послуги та обмеженими можливостями фінансування з міського бюджету. Однак всі ці проблеми можуть призвести до серйозних аварій. Серйозне занепокоєння викликає стан ліфтового господарства.

Водопостачання та водовідведення. Система водопостачання міста “контррезервуарна”, тобто подача води по шляху свого руху споживається, а залишки її повинні накопичуватись у резервуарах. Протяжність мереж водопроводу складає 276,12 км., каналізації 191 км. Водопровідні мережі міста виготовлені з труб різних матеріалів (сталь, полізорвініл, чавун). Обладнання водозаборів, їх технічний стан – незадовільний. В аварійному стані знаходиться не менше третини вуличної водопровідної мережі, що призводить до проривів, затоплення окремих підвалів багатоквартирних будинків витоками водопровідно-каналізаційної мережі.

Водопостачання та водовідведення у місті здійснює КП “Водоканал”, яке на сьогодні є великим промисловим підприємством, що об’єднує насосно-фільтрувальні станції № 2 і № 3, першу і другу чергу водозабору Минай, очисні споруди каналізаційних стоків, 7 каналізаційних станцій по перекачці стічних вод. Залишкова вартість основних засобів - 39,8 млн.грн., зношеність основних фондів складає 53,5%. Підприємство є неприбутковим. Причинами такого стану є застаріле обладнання, яке не сприяє зменшенню собівартості послуг, невідповідність діючих тарифів на послуги водопостачання і водовідведення умовам самоокупності, неповна сплата отриманих послуг споживачами (в 2004 році рівень оплати склав по місту 84,6%).

В останні роки міською радою вирішувалось питання водозабезпечення та водовідведення мікрорайонів “Доманинці”, “Дравці”, які досі не були забезпечені централізованим водопроводом.

Проблемним для міста залишається очистка та знезараження питної води, недостатня пропускна спроможність каналізації, в багатьох місцях не працює зливова каналізація. Пропускна спроможність каналізаційних очисних споруд у місті 50 тис.м.куб на добу при потребі 80 тис.м.куб, що призводить до критичної ситуації під час злив, коли загальностічна каналізація не спроможна пропустити всю кількість води і відбувається підзатоплення вулиць. Низькими темпами ведеться впровадження обліку води.

Теплозабезпечення. Виробництво, передачу і реалізацію теплової енергії споживачам міста здійснює КП “Ужгородтеплокомуненерго”, яке володіє основними засобами первісною вартістю 36,9 мільйони гривень, знос яких становить 59 %. Теплозабезпечення міста здійснюють 6 котелень, обладнання майже всіх котелень зношене. Незадовільним є технічний стан магістральних трубопроводів тепломереж, що завищує собівартість послуг та призводить до значних втрат тепла. Теплові втрати доповнюються втратами тепла через низьку ступінь теплоізоляції будинків і квартир. Наземні ділянки магістральних теплотрубопроводів, хоч і знаходяться в задовільному стані, технічно виконані незадовільно, що псує архітектурний вигляд міста.

Незадовільний стан підприємства “Ужгородтеплокомуненерго” по фінансуванню модернізації обладнання спричинений діями несамоокупних тарифів на послуги теплопостачання, а також недостатнім фінансуванням галузі з міського бюджету.

Освітлення. Роботи по поточному обслуговуванню і утриманню установок зовнішнього освітлення, світлотехнічного та електротехнічного обладнання, архітектурно-художніх підсвіток у відповідності з сучасними вимогами виконує КП “Міськсвітло”. Підприємство володіє основними засобами залишковою вартістю понад 400 тис.грн. Фінансово-господарську діяльність здійснює без збитків, однак коштів на розвиток виробництва, оновлення основних засобів не має, що викликане недостатнім фінансуванням галузі з бюджету міста. Тому досі не налагоджене освітлення окремих мікрорайонів міста, які розташовані не в центральній частині міста.

Збір та вивезення сміття, прибирання вулиць. Система збору та вивезення твердих побутових відходів у м.Ужгороді є застарілою і неефективною. Не запроваджений роздільний збір сміття за окремими видами (скло, папір, побутові відходи, поліетилен). Пункти збору сміття з відкритими контейнерами недостатньо облаштовані, часто розміщені поблизу житлових будинків і є розсадниками антисанітарії. Вивезенням твердих побутових відходів, рідких нечистот та вуличного сміття, наданням послуг спецавтотранспорту займається підприємство “Комунтранс” та приватна фірма ТОВ “ЕКО-1”. Підприємство “Комунтранс” володіє основними засобами залишковою вартістю 523 тис.грн. (в основному автотранспортний парк, в т. ч. 49 автомобілів, з яких 16 сміттєвози). Знос основних засобів складає 68 %. Прибирання вулиць здійснюється, в основному за рахунок ручної праці, через відсутність мінітехніки, тому робота підприємства не може задовільняти мешканців міста.

2.8. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

2.8.1. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ

Досягнуто певних позитивних результатів у сфері соціально-трудових відносин, у тому числі оплати праці, ліквідації її заборгованості, охорони, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування та соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, дітей-сиріт, одиноких матерів, багатодітних, малозабезпечених сімей з дітьми, інших соціально незахищених громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки.

Виконується комплекс робіт щодо оздоровлення інвалідів, ветеранів війни та праці, їх зубопротезування, забезпечення інвалідів засобами реабілітації, слуховими апаратами, інвалідними візками, протезно-ортопедичним взуттям, пристосування будівель громадського користування для безперешкодного доступу до них інвалідів.

Удосконалюється отримання адресної допомоги малозахищеним громадянам міста, спрощено систему надання соціальних допомог та субсидій, встановлено електронний зв’язок з організаціями – надавачами послуг.

Значна робота проведена по створенню Єдиного Державного реєстру осіб, які мають право на пільги, наданню їх в повному обсязі ветеранам війни та праці, ліквідаторам та постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС.

2.8.2. ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

В обласному центрі існує достатньо розгалужена мережа лікувально-профілактичних закладів. До них відносяться обласні медичні заклади, які фінансуються з обласного бюджету та міські медичні заклади, які фінансуються з місцевого бюджету. Також в місті знаходиться лікарня НПО “Реабілітація” республіканського підпорядкування, яка фінансується з державного бюджету. До обласних медичних закладів відносяться обласні: клінічна лікарня, кардіологічний диспансер, клінічний онкологічний диспансер, ОТМО “Фтизіатрія”, стоматологічна поліклініка, інфекційна лікарня, наркологічний диспансер, шкірно-венерологічний диспансер, центр здоров’я управління охорони здоров’я, госпіталь для інвалідів війни, центр профілактики та боротьби із СНІДом, станція переливання крові. Відомчими медичними установами є: служба охорони здоров’я УМВС України в Закарпатській області, військово-медична служба управління СБУ, відділкова клінічна лікарня ст. Ужгород-Львів державної залізниці.

До міських медичних закладів відносяться центральна міська клінічна лікарня (і поліклініка) та дитяча міська лікарня (і поліклініка), станція швидкої медичної допомоги. В Ужгороді впроваджені моделі надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. В місті функціонують 7 об’єктів сімейної медицини, на базі яких створено 25 дільниць.

Забезпеченість кадрами лікувально-профілактичних закладів міста висока. На 10000 населення забезпеченість лікарями складає 117,8 при середньому показнику по області - 42,3 осіб. Медичну допомогу надають 1,4 тис. лікарів та 2,4 тис. середнього та молодшого медичного персоналу. На 10000 осіб припадає 230 ліжок при середньообласному показнику – 84 ліжок. В теперішній час система медичних закладів міста функціонує більш ефективно. В середньому за рік станція швидкої допомоги обслуговує понад 33 тис. осіб, а поліклініки та лікарні обслуговують понад 1 млн. хворих. У зв’язку з обмеженістю бюджетних коштів з року в рік фінансування медичної галузі є недостатнім, фінансуються витрати на оплату праці та утримання будівель та споруд, харчування хворих, майже не виділяються кошти на медикаменти. Проблемним залишається питання проведення капітальних ремонтів будівель та споруд, технічний стан яких незадовільний. Зміцнення матеріально-технічної бази закладів галузі охорони здоров'я м.Ужгорода є однією з умов поліпшення якості надання медичної допомоги всім верствам населення.

2.8.3. ОСВІТА

Ужгород є освітнім центром області. У місті діють 3 державні вищі навчальні заклади ІІІ-ІУ рівнів акредитації: Ужгородський національний університет та Закарпатський державний університет, Закарпатський художній інститут, а також недержавні вищі навчальні заклади: Закарпатський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом та навчально-науковий комплекс Українська Богословська Академія (у складі Ужгородської Української Богословської Академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатоукраїнського університету імені Августина Волошина). В закладах ІІІ-ІV в яких навчається щорічно понад 14,5 тис. студентів. Ці вузи випускають щорічно біля 2,3 тис. фахівців (бакалаврів, спеціалістів та магістрів).

Діють 5 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, в яких навчається понад 2 тис. студентів і які щорічно випускають понад 0,75 тис. молодших спеціалістів та бакалаврів.

Також провадять свою освітню діяльність у місті понад десяток філій, відділень та заочних факультетів вищих навчальних закладів державної та недержавної форми власності, переважно із-за меж Закарпатської області. Навчанням у них охоплено понад 2 тис. студентів.

У місті функціонують 52 навчально-виховні заклади, в тому числі: 19 загальноосвітніх шкіл, 2 гімназії, 2 ліцеї, 7 навчально-виробничих комбінатів, 20 дошкільних навчальних закладів, міський палац дітей та юнацтва. З українською мовою навчання є 11 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, 2 школи з українською та російською, 2 ЗОШ І-ІІІ ступенів з російською мовою навчання, одна з угорською мовою навчання та одна спеціалізована із словацькою та українською мовами навчання. Шість загальноосвітніх шкіл нового типу: навчально-виховний комплекс “Гранд”, авторський навчально-виховний комплекс, 2 гімназії та 2 ліцеї. Є одна вечірня школа. Також функціонують єврейська, вірменська та польська суботньо-недільні школи. Працює Ужгородська філія Закарпатського відділення Малої академії наук, де займаються 1,2 тис. учнів шкіл міста. В освітніх закладах міста навчається понад 17,0 тис. учнів в 630 класах, працюють 113 груп продовженого дня, де займаються 3,5 тис. учнів. В навчально-виховних закладах міста працює 1,8 тис. педагогічних працівників. В дошкільних закладах в розрахунку на 100 місць припадає 117 дітей.

У м.Ужгороді діють 4 державні професійно-технічні навчальні заклади, з яких 1 вище професійне училище і 3 професійно спрямовані ліцеї. Професійні навчальні заклади міста проводять підготовку кваліфікованих робітничих кадрів за 20 робітничими професіями, у них навчається близько 2,0 тис. учнів, працює 197 педагогів. Крім цього, на базі ПТНЗ щорічно здобувають робітничі професії понад 300 безробітних з професій, які потребує регіональний ринок праці.

2.8.4. КУЛЬТУРА ТА МИСТЕЦТВО

Робота закладів культури спрямована на координацію діяльності національно-культурних товариств, релігійних конфесій, на проведення різних культурно-мистецьких акцій, театралізованих масових свят, тематичних концертів, виставок творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, конкурсів, оглядів, літературно-музичних вечорів, різножанрових фестивалів, збереження та створення нових художніх колективів.

В місті діють обласний музично-драматичний театр, обласна філармонія, обласний ляльковий театр, Палац дітей та юнацтва (Падіюн), 2 дитячі школи естетичного виховання (музична школа № 1 ім.П.І.Чайковського та школа мистецтв), централізована бібліотечна система (2 центральні бібліотеки та 4 бібліотеки-філіали), міський Будинок культури та клуби мікрорайонів Горяни і Доманинці, Закарпатський краєзнавчий музей та музей архітектури та побуту, художній музей ім.Й.Бокшая та 11 музеїв на громадських засадах. Незважаючи на скрутну економічну ситуацію, проблеми з фінансуванням, вдалося зберегти діючу мережу та не допустити скорочення робочих місць. У справі естетичного виховання дітей, юних музикантів, профорієнтаційній підготовці ведеться навчально-виховний процес в школах естетичного виховання. Талановиті діти міста беруть участь у міжнародних, всеукраїнських, обласних фестивалях, конкурсах, організовуються зустрічі в бібліотеках з поетами, письменниками та науковцями нашого краю.

При міському центрі дозвілля працюють 6 народних колективів: ансамблі танцю “Ритми молодості”, “Писанка”, студія поезії “Чарівне слово”, фольклорно-етнографічний ансамбль “Ужгород”, ромський зразковий дитячий ансамбль “Ром Сом”, клуб за інтересами “Соколець” та вокально-хореографічні ансамблі мікрорайонів міста.

2.8.5. ФІЗКУЛЬТУРА ТА СПОРТ

Ужгород з його давніми спортивними традиціями є осередком масових занять фізкультури та спорту, місцем проведення різноманітних за видами і рівнем спортивних змагань, охоплено заняттями фізичною культурою і спортом від дітей дошкільного віку до ветеранів спорту. У навчальних закладах, в пресі, на телебаченні проходить агітаційна робота про ведення здорового способу життя і яке важливе значення у житті людини відіграють заняття фізичною культурою і спортом.

Для регулярних занять фізичною культурою і спортом у місті є 2 стадіони, 6 басейнів, 28 спортзалів, 112 спортивних майданчиків, 12 футбольних полів.

У місті працює 116 вчителів та викладачів фізичного виховання. Для покращення фізичного виховання серед школярів вводяться треті уроки фізкультури. На даний час вони проводяться у 12 школах (104 класи, охоплено 2718 учнів, що складає 17 % від загальної кількості учнів). У позашкільний час діти мають змогу займатися у 7 дитячо-юнацьких спортивних школах, в яких культивується 19 видів спорту, в них займається близько 2900 учнів під керівництвом 79 тренерів. До додаткових занять фізичною культурою і спортом в ДЮСШ і клубах залучено близько 22 % міських дітей. В загальному по місту заняттями фізичною культурою і спортом охоплено понад 20 тисяч людей, що становить близько 17% від загальної кількості населення міста.

У вищих лігах чемпіонатів України виступають футбольна команда “Закарпаття” та жіноча гандбольна команда “Карпати”. В олімпійській збірній команді України є представники міста Ужгорода з зимових видів спорту, з велоспорту, багато ужгородців входять до збірних команд області з різних видів спорту.

2.9. АНТРОПОГЕННІ ВПЛИВИ НА ДОВКІЛЛЯ МІСТА

Місто Ужгород, як і Закарпатська область, не входить до екологічно-забруднених зон України. Основні проблеми довкілля міста можна звести до п’яти важливих розділів.

2.9.1. СТАН ПОВІТРЯНОГО БАСЕЙНУ МІСТА

Аналіз статистичних даних ЛСЗА Закарпатського ЦГМ щодо якості повітря у місті Ужгороді за останні сім років свідчить, що у цей проміжок часу спостерігається стрімкий ріст концентрації фомальдегіду, бензопирену, які є канцерогенами, та диоксиду азоту в повітрі, ГДК котрих перевищена у 1,5-4 рази. Концентрація пилу в повітрі сягає ГДК (саме пил є тією частинкою, котра служить субстратом, на якому осідають бензопирен, важкі метали та інші токсини, які потрапляють у повітря з вихлопних труб автомашин, а потім в організм людини).

Обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення у 2004 році становили 719,5 т або 79,8 % рівня попереднього року. З розрахунку на душу населення обсяг цих забруднювачів склав більше 6 кг.

Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від рухомих джерел забруднення складали в 2004 році 8902,9 т. В середньому на 1 мешканця у місті викинуто 70 кг викидів, що майже в 4 рази більше, ніж у середньому по області. По Україні на 1 жителя викинуто 45 кг викидів. Тож дослідженнями чітко встановлено, що джерелами забруднення атмосферного повітря в Ужгороді речовинами, котрі перевищують ГДК, є автомобільний транспорт.

За останні 10 років кількість одиниць автотранспорту в місті збільшилась майже у 4 рази (в Ужгороді з постійним населенням 115,6 тис. осіб зареєстровано близько 24 тис. транспортних засобів; через українсько-словацький кордон, який знаходиться у межах міста, щоденно проходить більше 8,0 тис. одиниць транспорту; щоденна кількість заїжджаючих у місто автомобілів з території області складає біля 10 тис. одиниць), більша частина яких концентрується в центральній частині та на найбільших транспортних магістралях міста. В центрі рух машин через архітектурні особливості старовинного міста ускладнений, що створює часті „пробки” на дорогах – ситуацію, яка й зумовлює підвищену в 10-15 разів інтенсивність викидів вихлопних газів у повітря. Тенденція зміни забруднення атмосферного повітря за останні 5 років свідчить про те, що спостерігається збільшення забруднення канцерогенними речовинами – формальдегідом, оксидом вуглецю, диоксидом азоту, оксидом азоту, важкими металами – кадмієм, міддю, нікелем, свинцем та хромом.

За даними порівняльного аналізу результатів щоденних замірів атмосферного повітря у містах Правобережної України (некоректно порівнювати умови Ужгорода з умовами промислових міст Лівобережної України: Донецьком, Дніпропетровськом, Харковом, Кривим Рогом тощо), який проводився протягом 2002-2004 рр. за єдиною методикою, Ужгород входить у трійку найбільш забруднених міст цієї частини України. Вивчення причин такої ситуації виявило такі чинники:

особливість кліматично-метеорологічних та геологічних умов міста. Через особливе географічне розташування, місто практично не продувається вітрами. Майже 65-67 % днів у році місто перебуває у стані повного штилю (швидкість вітру не перевищує 1м/с), завдяки чому усі забруднюючі компоненти в повітрі „зависають” над містом (над містом постійно нависає смог), згодом осідаючи на його поверхню;

різке збільшення кількості морально застарілих авто в місті. Більшість з автомобілів, які їздять містом – морально застарілі (віком понад 10 років) з давно відпрацьованими двигунами, які і є основними джерелами забруднення повітря. Ці автомобілі не мають каталізатора дожигу, у них розрегульована система подачі суміші і вони є причиною значних викидів вуглекислого газу, оксидів нітрогену та бензопиренів;

використання нових видів пального без спеціальних запобіжників. В останні роки автотранспорт переходить на високооктановий бензин. З одного боку його використання зменшує викиди важких металів (зокрема свинцю). З іншого – високооктанові бензини спричиняють наявність бензопирену у вихлопах. Особливо високий вміст бензопирену та чадного газу у вихлопах спостерігається при використанні неякісних бензинів (з домішками інших сумішів), які нерідко продають на автозаправках.

Через дороговизну бензину багато автомобілів, мікроавтобусів та автобусів (громадський транспорт) перейшли на альтернативне пальне – природний газ чи пропан-бутанову суміш. Саме такі автомашини є джерелами викидів у повітря формальдегіду. Цього можна було б уникнути, якби на автомобілях були каталізатори.

- низька якість покриття доріг у межах міста. Майже усі вулиці та площі міста Ужгорода мають асфальтове покриття низької якості. По таких дорогах автомобілі рухаються з перегазуванням, безперервним гальмуванням і прискоренням двигуна. Як відомо, саме за таких умов викидається в повітря найбільша кількість токсичних викидів. Ця ситуація стосується і тих ділянок вулиць, на яких постійно створюються „пробки” (безперервний “розгон-гальмування”). Вихлопні гази автомашин шкідливо впливають не лише на здоров’я людей, але й завдають великої шкоди міському господарству, культурним, історичним та архітектурним пам’яткам. Хімічно агресивні елементи й сполуки, що містяться в цих викидах, спричиняють руйнування житлових будинків, пам’яток архітектури тощо. Водночас прискорюються процеси корозійного руйнування металоконструкцій, мостів, кабельних мереж, металевої покрівлі, втрачають естетичний вигляд пофарбовані фасади будівель.

використання суміші піску та гальки в зимовий період, як засіб проти ожеледиці, та недостатнє „миття” вулиць. Щозими на зледенілий асфальт викидаються тонни суміші піску й дрібної гальки, якою влітку дихають мешканці міста. Слід зауважити, що саме на цих твердих частинках осідають всі токсини з повітря. При цьому недостатньо здійснюється “миття” вулиць міста вранці й увечері в літній період, що є вкрай необхідним.

скорочення площ зелених зон міста. В останні роки в місті стрімко скорочується площа зелених насаджень (слід врахувати й те, що в місті планомірно відбувається омолодження міських зелених насаджень, що є безперечним позитивом дій міської влади. Разом з тим не враховано, що молоді дерева не в змозі виконувати функції „фільтру”, вбираючи з повітря шкідливі речовини. Це під силу лише дорослим деревам). Частина міської території, яка раніше була засаджена алеями та впорядкована газонами, сьогодні віддана під забудову. В той час відомо, що 1 га зелених насаджень поглинає від 45 до 70 тонн пилу (разом з адсорбованими на ньому токсинами) на рік.

наявність відкритих ділянок ґрунту у межах міста. Не всі відкриті ділянки в місті вкриті асфальтовим покриттям чи газонами. Такі місця у вологий період року перетворюються в суцільне болото, а в літню спеку стають основною причиною виникнення куряви. Таким чином, стан повітряного басейну міста потребує постійного моніторингу, що може бути забезпечено лабораторією спостережень за станом атмосферного повітря Закарпатського гідрометеоцентру, яка є акредитованою і має два стаціонарні пости в місті.

2.9.2. УПРАВЛІННЯ ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ

До сьогодні в переліку питань безпеки довкілля у місті залишається питання управління твердими побутовими відходами: починаючи від стадії збору від населення і його сортування, закінчуючи утилізацією відходів, які піддаються вторинній переробці та складуванням у спеціально відведених для цього місцях.

Сьогодні для складування ТПВ, які щоденно накопичуються у місті Ужгороді, слугує полігон твердих побутових відходів у с. Барвінок. Полігон займає 8 га площі, розміщений на спеціально облаштованій території, однак до сьогодні не відповідає належним санітарно-екологічним нормам: немає огорожі; немає дезінфекційного пункту, через який повинні проходити усі сміттєвози, повертаючись у місто; із трьох, передбачених проектом свердловин для спостереження і контролю за рівнем ґрунтових вод, діє тільки одна; через недоліки в дренажній системі токсичний фільтрат просочується на поверхню.

На полігоні ТПВ запроваджено роздільне збирання корисних компонентів відходів та заборонено прийом відходів І та ІІ класу небезпеки, відходів деревообробки та відходів, що підлягають вторинній переробці, окрім пластику та поліетилену. Експлуатувати цей полігон місто зможе ще 10-12 років – через складування на території полігону пляшок ПЕТ, які швидко займають об’єми спеціально відведених карт (площ у 0,5 га). Далі потрібно буде шукати нове місце або ж вирішити проблему ТПВ шляхом будівництва сміттєпереробного заводу з врахуванням сучасних технологій по переробці відходів.

Значну проблему стосовно накопичення сміття у місті складає відсутність пунктів прийому вторинної сировини – поліетилену та пляшки ПЕТ. Також відсутньою є практика сортування сміття у окремі контейнери: пляшок ПЕТ, скляних та бляшаних; органічних відходів; інших видів відходів.

Досі у місті для тимчасової акумуляції сміття використовуються в основному відкриті контейнери, які на сьогодні знаходяться у досить поганому стані. Вони вражені корозією. Відсутність щільних кришок на контейнерах сприяє поширенню запаху по житлових кварталах, особливо у жарку погоду. Крім цього, вони є легкодоступними для витягування сміття і розтягування його по території міста. Такий стан речей аж ніяк не сприяє дотриманню санітарно-екологічних норм на майданчиках, де тимчасово акумулюється сміття перед вивозом його на полігон.

Слід зауважити, що механізм збору твердих побутових відходів від населення є недосконалим: відсутня чітка плата за вивіз сміття від населення, відокремлена від інших комунпослуг. Через це жодна із структур, яка відповідає за вивіз сміття від населення не виконує свої функції: у різних районах міста звичним явищем стали стихійні сміттєзвалища, утворені на місцях, де знаходяться контейнери та сміттєбаки. Це потенційні джерела для поширення епідемій інфекційних хвороб, які переносяться та поширюються бездомними тваринами та людьми.

Отже, важливими питаннями щодо ТПВ є їхня утилізація (відомо, що вилучення із загальної кількості сміття відходів органічного походження – у компост та відходів, які є вторинною сировиною – макулатура, металолом, плашки ПЕТ, поліетилен, склобій, ганчір’я – продовжує „життя” полігонам твердих побутових відходів у 10 разів) та налагодження механізму і оплати за збір, вивіз сміття від населення.

2.9.3. ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ І КАНАЛІЗАЦІЯ

В Ужгороді, незважаючи на достатні запаси підземних та поверхневих вод, питання забезпечення населення міста якісною питною водою переросло в гостру проблему. Тут слід зазначити, що правий берег Ужгорода отримує воду з річки Уж – дериваційного каналу, а ліва – з артезіанських свердловин у районі Минаю. Тим не менше проблема централізованого водопостачання в Ужгороді зводиться до того, що постачання води споживачеві здійснюється погодинно, а не цілодобово. Якість води в повній мірі не задовольняє споживача.

Основними причинами такої ситуації є:

незадовільний технічний стан водопровідних вуличних і внутрбудинкових мереж, де фіксуються регулярні аварійні прориви. Із загальної протяжності водопровідних мереж 113 км (або 40%) є аварійними. В цілому по місту необхідна реконструкція мереж із заміною стальних труб на труби ПХВ;

одне із основних джерел водопостачання – дериваційний канал – опинився в зоні інтенсивної житлової забудови, поступово забруднюється та засмічується насе­ленням. Тут зовсім не дотримується санітарно-екологічний режим експлуатації. На сьогоднішній день існує проблема замулення дна каналу. Мул, який займає понад п’ятдесят відсотків первинного об’єму русла (мільйони кубометрів), містить в собі десятки різновидів отруйних хімічних сполук, які викидалися в стічні води Перечинським лісохімкомбінатом протягом десятків років;

незадовільний стан ґрунтів у водоносних горизонтах – в районі артезіанських скважин у Минаї захоронено, але не рекультивовано старе міське сміттєзвалище. Дослідженнями виявлено, що в ґрунти Ужгорода у різних місцях пестициди проникли на глибину до 60 - 80 м, а феноли в Ужгородському районі зафіксовано у воді на глибині до 200 м. У водах Ужа концентрації металів (свинець, мідь, олово тощо), хімічних сполук (кислоти, луги, масла, жири тощо) перевищують гранично допустимі норми у десятки, а в екстремальних ситуаціях - в сотні разів (викиди забрудненої води з відстійників промислових підприємств, аварії на нафто- газопроводах тощо).

Не менш гострою є проблема очистки стічних вод Ужгорода. Система каналізації в місті змішана; у центральній частині міста – загальносплавна, а в нових районах – роздільна. Всі категорії стічних вод системою колекторів і насосних станцій відводяться на міські очисні споруди, які працюють з подвійним перевантаженням. Каналізаційні мережі та насосні станції неспроможні подати всі стічні води міста на КОС, через що, в межах населеного пункту здійснюються всі скиди неочищених стічних вод в р. Уж.

Річка Уж значною мірою забруднюється містом, а також господарсько-побутовими відходами і викидами з території Великоберезнянського, Перечинського та Ужгородського районів. Вода в річці Уж не відповідає вимогам ГОСТу 2761-84 “Джерела господарсько-питного водопостачання”. Значний внесок у забруднення ріки Уж вносить система прямих випусків дощової каналізації, що не мають попереднього очищення та застаріле обладнання міської системи водопостачання та каналізації.

Забруднюють воду в річці, і власне, мешканці міста, миючи у ній свої автомобілі раз у 10-15 днів. Для миття одного автомобіля використовується не менше 50-100 літрів води. Щорічно миттям автомобілів в навколишнє середовище міста скидається 0,1 млн. м. куб забрудненої води. Така вода містить велику кількість жирів, кислот, металів, відходів бензину тощо. Загалом, автомобільний транспорт на території міста щороку викидає в атмосферу не менше як 15-17 тис. т шкідливих речовин, зокрема декілька тонн важких металів.

Крім того, у місті є чотири водойми площею 3 га, санітарний стан яких сприяє збільшенню показників сезонної чисельності личинок малярійного комара у водоймах, у підвалах та поза приміщеннями.

2.9.4. ПРОМИСЛОВЕ, ШУМОВЕ, РАДІАЦІЙНЕ

ТА ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ЗАБРУДНЕННЯ МІСТА

У місті відсутній полігон для захоронення промислових відходів. За 2004 рік утворилось 162 т промислових токсичних відходів, з яких використано 19,6 т, знешкоджено 6,8 т, розміщено у місцях організованого складування та сховищах на території підприємств – 68,1 т. Токсичні відходи зберігаються у герметичній тарі на об’єктах. На території міста діють сховища відходів підприємств, площа яких дорівнює 0,35 га або 56,5 куб.м.

Основними джерелами шуму, що впливають на мешканців міста є аеропорт, залізниця та вулична мережа з транзитним рухом автомобільного транспорту. Система основних трансформаторних підстанцій, розташованих у місті, проведення додаткових шумозахисних заходів не потребує.

Джерелами електромагнітного фону є обласний РПЦ (зона впливу – 100 м), та існуюча система ліній електропередач (ЛЕП – 110 кВ.).

Місто Ужгород не входить у перелік територій, забруднених у результаті аварії на Чорнобильский атомній станції. Щільність забруднення ґрунтів цезієм 137 не перевищує допустимих нормативів.

2.9.5. СТАН ЗЕЛЕНИХ ЗОН МІСТА ТА

ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Зелена архітектура – це невід’ємна складова загальної архітектури міста, показник естетичного та культурного рівня розвитку його мешканців. Ужгород за радянських часів був одним з найбільш озеленених міст України, за що його по праву назвали містом-садом.

У зв’язку з тим, що на протязі останніх 15 років питанням озеленення не приділялась належна увага, парк старих дерев віджив свій вік, тому в теперішній час є нагальна потреба в оновленні, придбанні і посадки нових елітних порід дерев, які б відповідали вимогам часу. На протязі трьох останніх років у місті проведено рекультивацію старих дерев та озеленення вул.Волошина, вул.Митної. Додатково висаджено дерева по вул.Грушевського, Собранецькій, Легоцького, пр.Свободи, пл.Корятовича, Б.Хмельницького та по іншим вулицям.

Крім цього в останні роки спостерігається стрімке скорочення площ зелених насаджень у центральній частині та в інших густо забудованих кварталах міста. Насаджені раніше алеї, сквери, квітучі газони попадають під нову забудову й втрачаються для Ужгорода назавжди. В зв’язку з чим міська рада прийняла рішення, яким зобов’язує забудовників до введення в експлуатацію, відновлювати зелені зони. Відсутність нового реєстру об’єктів ПЗФ, інформаційних щитів та аншлагів не дозволяють здійснювати контроль за їх охороною та збереженням.

Ще однією проблемою зелених насаджень міста є неналежний догляд та їх утримання підприємством “Агромікс”. Головними недоліками роботи цього підприємства є (1) відсутність професійно розроблених проектів озеленення вулиць; (2) здійснення посадки нових саджанців без проведення обов’язкових агротехнічних заходів, через що гине 70 % ново посаджених молодих дерев; (3) відсутність обґрунтованих критеріїв щодо необхідності реконструкції старих насаджень, в результаті чого під зруб ідуть цінні екзоти; (4) непрофесійна обрізка дерев, в наслідок чого здорові довголітні дерева швидко гинуть.

З об’єктами природно-заповідного фонду пов’язані такі проблеми:

відсутній реєстр об’єктів природно-заповідного фонду міста. На сьогодні облік об’єктів ПЗФ ведеться лише ентузіастами неурядових природоохоронних організацій. За цими даними, деяких об’єктів ПЗФ, що раніше існували на території Ужгорода, вже немає; інші – рекомендовані до включення в реєстр після процедури надання їм природоохоронного статусу (сквер на площі Лаборця, міський альпінарій, платанова та каштанова алеї, сквер за ОДА, палісадник ЗОШ № 15, Ротарі парк, кедри, окремі магнолії та ін.);

відсутність аншлагів та охоронних щитів. Практично жоден об’єкт природо-заповідного фонду в Ужгороді не позначений відповідними аншлагами та охоронними щитами, як це вимагається Положенням про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, затверджено наказом Мінприроди України від 29 березня 1994 р. № 30. Наявність цих „маркерів” в місті свідчила б про відповідну культуру городян та турботу міської влади про збереження біорізноманіття в урболандшафті.

Проблемі зелених насаджень міста Ужгорода слід приділити особливу увагу з огляду на те, що зелені насадження (1) слугують легенями міста, осаджуючи на своїй поверхні весь пил та інші тверді частинки з повітря, вбираючи вуглекислий газ й виділяючи кисень; (2) формують мікроклімат міста, регулюючи вологість та температурний режим; (3) є важливими компонентами міської екосистеми й часто виступають єдиним місцем перебування міських тварин, особливо помітними з яких є птахи та звірі; (4) мають вплив на естетичне сприйняття міста його гостями та мешканцями.